Свято-Володимирська, с.Баранне

Свято-Володимирська, с.Баранне

   На північний схід, за декілька кілометрів від Радивилова розкинулось невеличке мальовниче село Баранне. Люди тут із діда – прадіда православні, тільки згадки про місцевий сільський храм нема ніде. Православні відвідували храм Божий у селі Крупці. Але коли під час війни церкву в Крупці було підірвано фашистами, місцеві жителі організовують хату – молільню в оселі Корчинських. Проіснувала вона не довго і з часом була закрита. 1991 став переломним в історії українського народу. Створюються сприятливі умови для його духовного відродження.

Місцеве господарство очолює енергійний і діловий директор Володимир Олександрович Варфалюк, який надихнув і людей Баранного на спорудження храму.  А сама ідея побудови церкви в с.Бараннє зародилася давно. Не було лише людини, яка б змогла цей святий задум втілити в життя. І ось  в березні 1996 найстаріший житель села Петро Мельник разом із Хвоєвським Сергієм Потаповичем написали заяву на сесію депутатів та засідання виконкому сільради с.Крупець. 22 березня 1996 сесія розглянула заяву і прийняла рішення №7 про виділення ділянки під забудову. 15 липня 1996 комісія в складі заступника голови Радивилівської держадміністрації Іванова В .В.,     , заввідділом будівництва та архітектру Надоржняка П.С. начальника райвідділу земельних ресурсів Березовського В.І. рай санітарного лікаря Гущі В.П., інспектора охорони навколишнього середовища Баточека В.М. нач. служби држпожежного нагляду Войтовича О.Р. голови сільради Сопронюка В.О. і старости майбутньої церкви Пахая Д.П. провели вибір ділянки під забудову.

     Селяни організовують парафіяльну раду, виробляють документацію на будівництво, затверджують статут громади, збирають пожертви від односельчан і приступають до важливої справи.

  Група ентузіастів на чолі з Степаном Дулею і лісником Пахаєм Василем заготовляють ліс, який частково безкоштовно  виділило Радивилівське лісництво, під забудову, Після настійних пропозицій стає касиром Хвоєвський Сергій .

З червня 1996р. ним на місці майбут­ньої церкви були проведені перші збори, на яких вибрали церкову раду і вирішили питання про назву церкви, про що і був складений протокол. Старостою одноголосно обрали Пахая Дмитра Петровича, а майбутню церкву вирішили назвати в честь первоверховних апостолів Петра і Павла.

20 липня 1996 староста з касиром поїхали в Рівенську єпархію із заявою, щоб архієпископ Рівенський і Острозький Серафим благословив розпочати будівництво, доручивши благочинному з с.Ситно о.Дмитру Ліщуку освятити місце під забудову. 14 липня 1996р. о.Дмитро разом з священником із Крупця о.Віктором Стецюком провели освячення місця під забудову. Цього ж року розпорядженням голови облдержадміністрації «№671 від 22 листопада 1996» було видано свідоцтво №1034 про реєстрацію статуту. 17 липня цього року вже підключили електроенегію. Протягом будівництва всі люди з радістю і ентузіазмом працювали. Наприклад, Галина Квич невтомно збирала людей на роботу, Ганна Солонюк їздила вирішувати різні питання в Рівенську архітектуру, а Петро Кіселик у Ново-Волинську придбав  дзвони . Таких прикладів можна назвати багато.

Будівництво церкви взяв під свою опіку директор агропромислового комплексу птахофабрики «Крупець» Володимр Олександрович Варфалюк, який безкоштовно постачав цеглу,  вапно, давав машини для вивезення каменю і будматеріалів.

Будівництво розпочалося 5 липня 1997р. і тривало до кінця 1999р. Коли закінчували зводити стіни храму, виникла проблема з нехваткою цегли.   Тому касир із старостою поїхали в с.Клекотів Бродівького району і привезли 12.5 тисяч цегли 17- 20 липня.

В липні 1999 бригада майстрів з Почаєва приступила до зведення куполів 28 липня і 13 грудня староста з касиром поїхали в с. Михайлівка щоб виготовити З хрести на церкву. 12 лютого 1999р. знову ж таки вони привезли зі Львова   250 листів бляхи на церкву.

                 За два роки храм було збудовано, виконано столярні роботи, зроблено покрівлю. На певний час будівництво зупинилося.

  У вересні 2000 року в  Покровському соборі м. Рівне висвячують на диякона Протаса Володимира Васильовича, уродженця с. Башарівка, жителя с. Крупець. Вже  4 листопада  в храмі Казанської Матері Божої с. Копані  він був рукоположений Владикою Даниїлом на священика. І ось в пошуках парафії ієрей Володимир Протас приїжджає в с. Баранне.  

             У грудні 2000 року збирається схід села, на якому було вирішено розпочати богослужіння. Свою хату для проведення служби Божої надає місцева жителька М. В. Яковець, хату обладнають під храм, і вже на Різдвяні свята розпочинається богослужіння. Цей храм функціонував до липня 2001 року. То не був вишуканий храм, а убога хатина. Але служба Божа відправлялась і благодать святого Духа призивалась на народ, який молився. Адже Господь говорить "…де двоє чи троє зібрались в ім'я моє, там я серед вас"(Мт. 18:20).

               Величезну роль у створенні церковного хору відіграла молода, енергійна Марія Василівна Ясковець, яка закінчила культосвітнє училищу. Саме вона стала першим   с регентом.  Згуртувала біля себе переважно молодих людей. Хор поповнили: Леонід Мельник, Наталя Казмірук,Олена Казмірук з невісткою Надією  і внучкою Оленою ,Марія Крохмаль, Наталя Кіселик, Світлана Ралець, Валентина Мороз, 3інаїда Мельник. . Хористам допомагали навчитися  співати  Надія Кіселик і Марія Сіньчук, які з раннього дитинства співали в церковному хорі в селі Крупець. 11 січня 2001 р. на церковних зборах вирішили переіменувати церкву в честь Святого князя Володимира і змінили старосту на Корчинського Людвіга Павловича.

                     Від самого початку і до завершення будівництва основну фінансову та матеріальну допомогу надає місцева агроптахофірма "Крупець" на чолі з В. О. Варфалюком. Він залучає до цієї благодійної справи і своїх спеціалістів.

                І ось надходить весна 2001 рік. Збирається знову схід села – у стінах нового, ще не добудованого храму. Туди приїжджають директора АПФ В.О. Варфалюк, сільський голова В.О. Сопронюк та спеціалісти місцевого господарства і обговорюють питання місцевого будівництва. І в період від ранньої весни і до дня святого рівноапостольного великого князя Володимира невпинно кипить робота біля храму. Всі зовнішні і внутрішні роботи за цей час завершуються. Священика Володимира Протаса можна було бачити з раннього ранку до пізньої ночі разом із парафіянами на будівництві.

У день пам'яті хрестителя Русі – України св.. князя Володимира проходить освячення св. Престолу архієпископом Рівненським і Острозьким Даниїлом. Це Боже дійство зібрало велику кількість мирян і духівництво, де підносились молитви до Творця за "благочестивих і повік незабутніх фундаторів і будівничих святого храму цього.

                 Такого багатолюдного свята в цьому невеликому селі Баранному (на 400 жителів) не було, мабуть, ніколи – тут уперше за його кілька вікову історію освячували новозбудовану церкву.   І ось за кілька років у самому центрі Барання  виріс прекрасний храм зі своєрідними архітектурними обрисами, який звіддаля впадає у вічі, будить особливі почуття. При вході – меморіальна таблиця: „Храм святого князя Володимира споруджений в селі Барання Радивилівського району 2001 від Різдва Христа Спасителя  - за Патріарха Київського Філарета, за архієпископа Рівненського Даниїла, за настоятеля священника Володимира Протаса, за кошти благодійника Володимира Варфалюка”. Це – свого роду скупе послання наступним поколінням, адже церкві належить крізь століття звістувати далеким нащадкам про нашу християнську віру, наші духовні помисли й надії.

           На церемонію освячення храму приїхав архієпископ Рівненський і Острозький Даниїл, якого при вході на територію церкви зустріла із корваєм  і словами привітання матушка Віта Протас, вчителька української мови, літератури Крупецької школи. Дівчатка встеляли владиці дорогу до храму квітами. На урочисте Богослужіння приїхали:  голова райдержадміністрації Григорій Павлюк, голова районної ради Анатолій Тимошейко, депутати обласної ради Володимир Варфалюк і Григорій Стецюк, заступник голови адміністрації Михайло Казмірук, священики багатьох парафій УПЦ Київського патріархату. Після богослужіння і освячення Свято – Володимирської церкви відбувся мітинг.

   Владика Даниїл, зокрема, наголосив: «Різні свята бувають, але будівництво і освячення храму – це особливе свято, адже діється не тільки тут, на землі, але й там, на небі. Можемо бути певні, що в день пам'яті святого Рівноапостольного князя Володимира, князя, який для нас став свого роду апостолом, просвітителем, панує велика радість у сонмі святих, адже освячується ще один храм на цій землі святої Русі, яку він осяя  в світлом християнства. І віра ця шириться, вона розквітає соборами, монастирями, ось такими сільськими храмами, які є видимими свідченнями тих храмів Духа Святого, які в кожного в серці. І доки ми будемо такими храмами, церкви будуватимуться, відроджуватиметься наше українське християнство.»

   Владика розповів про ті заходи, які вживаються для створення єдиної помісної Української церкви.

   За дорученням Патріарха Філарета архієпископа Даниїл вручив керівникові агроптахофірми "Крупець" Володимиру Варфалюку орден Святого Рівноапостольського князя Володимира Великого ?ІІ ступеня, яким він нагороджений за заслуги у відродження духовності в Україні та утвердженні помісної Української православної церкви і який став стимулом на подальше фундаторство

   Подякувавши за високу нагороду УПЦ – КП, Володимир Олександрович зазначив: «… будівництво храму розпочалося з ініціативи громади села, основними спонсорами стали агроптахофірма, а також добродійники. Адже хотілося, щоб церква наповнювалася голосами дітей, щоб сюди йшли люди всіх поколінь. Священик Протас Володимир Васильович, присланий на парафію, зумів за короткий час згуртувати село, . До вивершення споруди доклали своїх організаторських зусиль керівники, спеціалісти господарства – заступники директора Василь Мельник, Василь Гетьман, головний енергетик Сергій Додь, керуючий відділком Михайло Конопацький та інші.»

                 На мітингу було висловлено подяку будівельним бригадам із Радивилова, Бродів, президентові фірмі «Екодім», а також виконробу, художнику. Храм у завершальній стадії будівництва було вивершено у дуже стислі строки.

   В. Варфалюк від трудового колективу агроптахофірми вручив Євангеліє в оздобленому окладі (із пам'ятним написом) настоятелеві парафій.

   Голова райдержадміністрації Григорій Павлюк, зокрема сказав: «У цей великий святковий день у районі відкрито 25-ий храм Української православної церкви Київського патріархату. І за кількості нині їх у нас найбільше серед храмів  усіх конфесій. Це наочне свідчення того, що наша національна Церква утверджується. Вірю, що люди, які зібралися на свято, робитимуть усе від них залежне, щоб у нашому суспільстві міцніла християнська мораль, щоб діти продовжували наші кращі традиції, зверталися з молитвами до Бога й славили його. Хочу подякувати всім тим, хто започаткували будівництво храму, хто втілювали задумане в життя. Тож можна без перебільшення сказати: село Баранне мов би вдруге народилося! Останнім часом в Україні вирішується чимало важливих питань. Отже, ми думаємо, дбаємо, ми будуємо незалежну державу. Це залежить від нас. Але й на це воля Божа. Довгі століття виборював наш народ свою державну самостійність – і ось уже стоїмо на порозі 10-ї  річниці з дня проголошення незалежності України . Спорудження храму – гарний подарунок до цієї важливої дати.»

      На мітингу також виступив настоятель парафії Володимир Протас. Саме він присвятив свою поезію цій знаменній даті:

                                              Дорогі ви християни,

Неосяжним зором гляньте -

Піднімається з руїни

Доля наша – Україна.

Церкви банями сіяють,

Люди  Бога прославляють

І у серці вихваляють

Слово істини святої.

Мова наша солов'їна

У молитві нехай лине

До Всевишнього святого,

Бога нашого одного.

Ми подяку йому склали

І з владикою благали,

Щоб Дух Святий зійшов з неба,

Бо його усім нам треба.

Й оселився на Престолі,

Бо всі ми духовно кволі.

Йди, народе, ти до Бога –

Це твоя хресна дорога.

Поклонись в храмі низенько,

"Отче наш"скажи тихенько

Всі гріхи свої згадай,

В Бога прощення благай

І на нього уповай.

Храм святий цей будували,

Люди кошти всі здавали

І трудились безупинно,

Щоб у цю погожу днину

Божим духом освятити

Й на "Володимира"відкрити.

Дорогі парафіяни,

Низько голову схиліте,

У молитві вознесіте

Спонсора і мецената

У Христі рідного брата –

Володимира благого,

Директора дорогого.

Коштом фірми храм звели,

Щоб молитись всі могли,

Хай Господь йому поможе,

Бо його діла всі Божі

Пронесімо в покоління

                                        ці його благі творіння.

Всіх присутніх гостей привітали словами вдячності власні діти отця Володимира Протаса, Олександр та Андрій,  і учні недільної школи, яких підготувала Штеюк Лариса Сергіївна, директор місцевої школи – садка.    Віднині свято Володимира  для жителів Баранного є престольним.      

Храм щороку поповнюється новим церковним  начинням. Кошти на його придбання приносять жертводавці. Наприклад, Надія Олійник передала гроші з Італії для придбання чаші, хоругвів, на виготовлення Різдвяної шопки - ясел. Зіна Мельник подарувала вінці до вінчання.За  виготовлення і покриття куполів майстрам заплачено власними зусиллями парафіян 2000 грн. і 10000 грн. за допомогою агроптахофірми. Було встановлено іконостас за 18000грн., в основному за рахунок агроптахофірми « Крупець» .Було виготовлено документацію на підведення газу, закуплено директором газові конвектори.  Але 12 грудня 2006р. священик із регентом поїхали в Львів і закупили калорифери за 2040грн.. В храмі невтомно трудяться Зоя Хвоєвська, Марія Крохмаль і Катерина Черниш. В лютому 2005 р. став регентом Бугайкін Юрій Олександрович. 

В 2010 році повністю обгородили церкву. Було прийнято рішення, щоб з кожного майнового паю відрахувати по 200 грн., а решту вартість сплатив В.О Варфалюк.

В липні 2010 р.  за кошти агрокорпорації «Крупець» в Луцьку придбали для храму престол за 8000 грн., 2 аналої за 2640 грн., тетрапод за 2480 грн.

                Молитву за всіх будівничих та жертводавців храму св. князя   Володимира церква постійно підносить до Бога. У 2003 році владика Даниїл знову відвідує храм у с. Баранне. За два роки  церковний хор удосконалився настільки, що зумів своїми силами  на урочистому Богослужінні  славити Бога і вітати владику. Такі старання парафіян, священника, хористів були відмічені митрополитом з позитивної сторони. Спонсора і мецената він нагородив Орденом Христа Спасителя. .

І ось уже    13 рік з-під куполів лунає молитва до Всевишнього, перемагаючи всі негаразди, яким переповнене сьогодення.

 В 2013 році було повністю реконструйовано храм ззовні: позолочено куполи, замінено всі двері на дубові, нанесено штукатурку «короїд», двір обкладено новою бруківкою.А також придбано нові лавки. Все це було зроблено за кошти агрофірми «Крупець». На освяченні реконструйованого храму владика Рівненський і Острозький Іларіон вручив Варфалюку В .О. орден кн.Володимира ІІ степеня.

 

 

Інформація надана настоятелем парафії протоієреєм Володимиром Протасом.