Проповідь у день пам'яті святого Миколая

«Дивний Бог у святих Своїх»

(Пс. 67, 36)

Дорогі брати і сестри, так висловлюється про святих Божих людей пророк і псалмоспівець Давид. Господь воістинно дивний, великий і незрозумілий у святих – і під час життя, і під час їхньої смерті.

Життя святителя Миколая, пам’ять якого ми сьогодні світло звершуємо, таке повне різноманітних великих справ, що іноді задумуєшся, а що ж більше усього потрібно сказати, аби ясніше показати любов і милосердя Святителя до стражденного людства. Історія розповідає про чудодійну силу молитви, звернену до святителя Миколая про допомогу.

В Антіохійській області жив один чоловік на ім’я Агрип. Щорічно сім’я цього чоловіка урочисто святкувала день пам’яті св. Миколая, усердно молячись йому в храмі, влаштовувала два обіди: один – убогим, другий – своїм друзям. Одного разу, напередодні свята св. Миколая, Агрип, сам не маючи можливості прийти до храму, послав туди свого сина Василія. Храм знаходився далеко від їхнього помістя, і під час раннього богослужіння сарацини оточили храм і полонили усіх богомольців, у тому числі і Василія, котрого сарацини повезли на острів Крит, де він був виночерпієм у князя Амара. Батьки, дізнавшись, що їхній син у полоні, гірко плакали і молилися Господу, щоб визволив сина з полону і він повернувся додому. Пройшло два роки, а про Василія нічого відомо не було. Коли ж настав день св. Миколая, батьки, взявши свічки, єлей, ладан, пішли у храм помолитися святителю про визволення сина. Повернувшись додому, за завичаєм вони улаштували два обіди для убогих. І в той час, коли усі знаходилися за трапезою, залаяли собаки, і Агрип, взявши свічу, вийшов надвір. І що ж? На його велике здивування перед ним стояв його син, одягнений у сарацинський одяг із стаканом вина в руці. Син сказав батькові, що він тільки що подавав князю вино, але хтось підхопив його, поніс по повітрі і поставив на це місце.

Із цієї розповіді про чудесне визволення сина Агрипа із полону ми бачимо, як може молитва, що виходить із глибини душі до угодника Божого свят. Миколая, бути почута. Св. Миколай сіяв, як велике світило, у своїй пастві. Перераховувати усі його доброчинства означало б черпати малою посудиною ціле море. Скажемо про нього словами свят. Димитрія Ростовського: «Багато великих і славних чудес творив цей угодник Божий на землі і на морі: допомагаючи у бідах, спасаючи від потопу, із глибини моря на сушу виносив, із полону визволяючи, додому приносив, із в’язниці виводив, від меча заступав, і до смерті не допускав, багатьом багато подавав зцілення, сліпцям – прозріння, кульгавим – ходіння, глухим – слух, німим – мову.

Багато бідних, в убогості перебуваючих, збагатив, голодним їжу подавав, кожному допомагати готовий був, … і сьогодні, хто його призве, допоможе і від біди визволить. Чудес його перечислити неможливо, а тим більше описати. Знає цього великого чудотворця Схід і Захід, знають усі кінці землі чудотворіння його». Знаєте і ви, браття і сестри, якщо тільки звертаєтеся із теплою молитвою до чудесної допомоги свят. Миколая. Отож будемо взивати до свят. Миколая, щоб він молився перед престолом Всевишнього про позбавлення наших гріхів: «Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас». Амінь.

Митр. прот. Віктор Стецюк