Проповідь у 2-гу неділю Великого посту.

Проповідь у 2-гу неділю Великого посту.

«До неба,  до неба я прошуся, до світла!» - великі слова свт. Григорія Палами.

 

У другу неділю Великого посту Церква вшановує пам’ять свт. Григорія Палами (IV ст.), який у 20-річному віці пішов на гору Афон, у монастир Ватопед, і став послушником, а пізніше прийняв постриг. Подвижницьке життя святителя Григорія почалося із видіння, у якому святий євангеліст Іван Богослов обіцяв своє духовне заступництво. Велику науку довелося пізнати ченцю – молитовні прийоми розумового діяння, застосування яких вимагало усамітненя і безмовності (грец. – Ісихазм). Але крім цього свт. Георгію Паламі довелося відстоювати природу Фаворського світла, тому що в Канстантинополь з Калабрії приїхав учений чернець Варлаам, який на власний розсуд, на підставі догмату про незбагненність істоти Божої, оголосив ісихазм єретичною помилкою, доводячи створеність Фаворського світла. Але у своїх «Тріадах  на захист святих ісихатів» Григорій Палама виклав своє богословське доведення про те, що Бог, не доступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в енергіях, які звернені до світу і доступні сприйняттю, як Фаворське світло, але не є чуттєвими і створеними.  Все вчення Варлаама було засуджено, як єресь, а самого піддано анафемі. Та суперечки не припинилися і багато довелося святителю Григорію перетерпіти випробовувань у своєму подвижництві, та проповідь і правдиве вчення не згасали із його уст.

Подвиг чернечого життя не підвладний для пізнання кожному, адже це велика справа, до якої Господь сподобляє і направляє лише тих, хто бажає  усамітнитися, щоб присвятити себе служінню Богу в   посиленій молитві і пості. Слова Ісуса Христа «Хто може вмістити, нехай вмістить» (Мф19:12) і є основою кожного подвижника у його участі і співпраці з Богом заради Царства Небесного.

Св. Афанасій каже: «Два чини і стани в житті: одне – звичайне і властиве людському життю, тобто подружнє (шлюбне) життя; інше – ангельське, вище якого бути не може, тобто дівство або чернечий стан». Колись довелося почути дуже красивий вислів: «Доки на землі є  монахи, які моляться, і їхню молитву чують Небеса, до тих пір світ існує!» І це дійсно так, бо не можемо ми у своєму суєтному житті осягнути те, що можуть у своєму чернецтві подвижники святих монастирів, скитів і лавр. Істина та шлях, які відкриті чернецтву, для мирян далекі і не легкі, бо сповнені великих випробовувань. Тому варто бути вдячними тим, хто життя своє присвятив для цього великого духовного подвигу.

Не даремно у цей день поряд з ім’ям великого святителя Григорія Палами православна Церква вшановує Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських, адже їхнє чернече життя теж дало неабиякі плоди і приклади, щоб кожен з нас, читаючи «Патерик», бачачи вірне служіння, міг і своє життя налаштувати хоч частково для покірної молитви і достойного посту.

Дні Великого і святого посту дають можливість скорити себе перед Богом. Очищення душі від гріхів, щире покаяння та усвідомлення розумом приводять нас до унаслідування прикладу життя тих, кого сьогодні возвеличує православ’я і ставить за взірець для всього християнства, яке шанує своїх монахів-подвижників.

Амінь.

 

Прот. Олег Бабак