ПРОПОВІДЬ НА ФОМИНУ НЕДІЛЮ

Перед Святим Причастям ми відмовляємо молитву: «Вірую і ісповідую, що Ти направду с Христос, Син Бога живого ...». Такими словами визнав віру в Ісуса Христа Святий Апостол Петро, коли Ісус питав, за кого вони Його вважають (Мт. 16.16). Апостол Фома, коли побачив Ісуса Воскреслого, теж визнав свою віру словами: «Господь мій і Бог мій» (Ів. 20,28). А Ісус сказав до нього: «Тому, що ти бачив, віруєш. Щасливі, які не бачили і увірували» (Ів. 20.29).

В Євангелії сказано, що «через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них І сказав: Мир вам! Потім го­ворить Фомі; дай палець твій сюди і подивися на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним» (Ін. 20; 26 - 27).

Коли ж Марія Магдалина хотіла доторкнутися до Христа Господь сказав їй: «Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого» (ін. 20:17).

Фомі дозволяється сприймати на дотик ребра і рани від цвяхів, а Марії- ні. Чому так? Відповідаючи на це запи­тання, святий Кирил Александрійський говорить: «Марії не дозволено доторкатися, як ще не освяченій благодаттю Духа, тому що до Вознесіння Господа на небо Дух Святий ще не сходив на всіх. А Фомі дозволялося через те, що він з іншими апостолами одержав Духа, Бо хоча він був відсут­ній, але й на нього простягалася щедрість Даючого».

Фома відчув на дотик ребро Спасителя, уважно випро­бував рану від воїнського списа, ретельно оглянув рани від цвяхів. Як же, скажуть, у тілі нетлінному з'явились ознаки руйнування? Бо рани на руках і ногах є ознаками руйнуван­ня тіла, а тіло Христове, перетворене в нетління, повинно було скинути разом з пошкодженням і все, що стосуєть­ся пошкодження. Невже кульгавий і у вічному житті буде шкандибати? Або одноокий воскресне без одного ока? І як звільнимося від тління, якщо хвороби, які від нього похо­дять, залишаться у наших тілах?

Той же святитель Кирил Александрїйськш говорить так: «-Після воскресіння не буде в людях ніяких залишків ушкодження, ніяких ознак, що передували йому: "..сієть­ся у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі" (1 Кор. 15: 43). Що ж інше означає повстати в силі й славі, як не те, що усяка неміч, усяке безчестя будуть віддалені, і рід людський повернеться до істинного нетління».

Але Фома вимагав дотику для своєї впевненості. І Господь Ісус Христос, щоб не дати нам ніякого приводу для маловір'я, так і явився, як Фома вимагав. Це для того, щоб ми правильно зрозуміли таїнство Воскресіння, тобто увіру­вали, що воскресло не якесь інше тіло, а те саме, що вмерло на хресті, Фома сказав Христу у відповідь: «Господь мій і Бог мій » (Ін, 20:28).. Так швидко і ревно сповідував Спасителя Богом той хто раніше був повільний і мав сумнів. Коли Господь показав рани від цвяхів і Своє ребро, дух Фоми звільнився від сумніву й утвердився у вірі.

Такого ж сповідання віри вимагає Господь і від нас «Ти повірив, - говорить воскреслий Христос, - тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (ін. 20:29).

Слова Спасителя сповнені великого передбачення і приносять нам велику користь. Для більшої переконливості Він показав ученикам Своє пробите ребро І рани від цвяхів; прийняв їжу, хоча й не мав у тому потреби, щоб не залиши­ти жодного приводу для зневіри. Роблячи все це, Спаситель потурбувався і про нас, бо знав, що будуть такі люди, які не стануть визнавати воскресіння мертвих і скажуть: «І ми ба­жаємо бачити і відчувати, як Фома». Це передбачав Христос, коли сказав: «Блаженні ті, що не бачили Й увірували». і справедливо, бо для того, хто бачив, нема ніякого приводу для сумніву. Але хто вірить тому, чого не бачив, а чує про те від учителів, той цілковито поважає Того, у Кого вірує. Блаженні всі, хто увірував за проповіддю апостолів, свідків і слухачів Слова.

Хто увірував у Бога, той не повинен піддаватися сумнівам. Маловірний, не маючи твердого уповання на Бога, осуджується як невірний, навчає преподобний Єфрем Сирін. «Хто не прийме Царства Божого як дитя, той не ввійде внього» (Лк. 18:17).

Як це розуміти? А ось як: у простоті серця, без розду­мувань і вагань. Безпристрасний аналіз не застосовується до віри. Він може мати місце тільки у передвір’і віри. Як лазерний промінь, проходячи крізь тіло, життя не бачить, так і розум, скільки б не розмірковував, сили віри не осягне, віра сама собою задовольняє усі потреби людини. Тут від­бувається те ж "саме, що й з тим, хто покуштував приємну і здорову їжу. Скуштувавши одного разу, людина знає, що страва придатна, і вживає її. Навіть хімічний аналіз не завжди змусить людину переконатися у протилежному. Так і віруючий знає істинність віри на своєму особистому без­посередньому досвіді. Сама віра вселяє в нього непохитне переконання, що вона правильна.

Коли ми відчуваємо всемогутність Божу в нашому сер­ці, тоді відкидається всякий сумнів у Божественних таїнах, які не можна осягнутн розумом. Всемогутній Бог може зробити усе, шо обіцяє. Так, розум не вірить у воскресіння мертвих. Але, відчуваючи всемогутність Божу й зміцнюю­чись у вірі, ми надіємося без усякого сумніву, що Бог може воскресити усіх померлих. Творець Всесвіту може зібрати Своєю силою і Своїм словом оживити прах людських тіл, що розсипався. «Він звелів, і створилось», - говорить псалмоспівець (Пс. 148:5).

Але наша віра мусить бути дієвою -тобто наша поведінка має свідчити, що ми є віруючими людьми. «Як тіло без душі мертве, так само і віра без діл мертва» (Як. 2.26). один священик виїжджав на місії до держави, у якій віра у Христа була заборонена. Його приятелі намагалися відрадити його, щоб не їхав. Вони йому казали: «Отче, Ви там не зможете відправляти Службу Божу, ані вчити дітей релігії, бо там християн переслідують». Але священик не це відповів: «Так, цс правда, я не зможу відправляти Літургії, а ні катехизувати дітей. Але я буду старатися жити так, щоби допомагати людям у всьому у чому зможу, щоби нікого не образити, щоби люди, дивлячись на мій спосіб життя, казали: «Якщо цей чоловік такий добрий, то який добрий мусить бути його Бог. Якщо цей чоловік такий справедливий, то якою правдивою мусить бути його віра».

Тому наша віра нехай буде живою і сильною, а діла, які робимо, нехай свідчать силу нашої віри. Цим утверджується наша віра, тому що Богу все можливо. Амінь!

 

Протоієрей Володимир Протас