ПРОПОВІДЬ НА ДРУГУ НЕДІЛЮ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Дорогі у Христі брати і сестри. Сьогодні наша матір Церква вшановує другу неділю великого посту. Євангельська розповідь оповідає нам про те, як одного разу Ісус Христос перебував у Капернаумі і чутка пішла поміж людьми, що він в одному домі. І там зібралася велика кількість народу. І принесли розлабленого його четверо друзів, але через великий натовп людей не могли увійти у дім. Розкрили стелю і спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, побачивши їхню віру, сказав: «Сину, відпускаються тобі гріхи твої». Ісус, вмить збагнувши духом, про що думають фарисеї, каже до них: «Чому таке думаєте у серцях ваших? Що легше сказати розслабленому: «Відпускаються гріхи тобі» чи сказати: «Встань, візьми ліжко твоє і йди до свого дому»? Устав той, і, зараз же взявши ліжко своє, вийшов на очах усіх, тож дивувалися всі, хвалили Бога і говорили: «Ніколи ми такого не бачили».

Бачимо, Дорогі у Христі, як важливо жити у спільноті віруючих, тих, які покладаються на Бога. Коли розслаблений вже не міг навіть ходити, четверо несуть його до Ісуса. Не сидять склавши руки, але збираються вірою, не зупиняються ні перед чим, цілеспрямовано поклавши всю надію на Бога. Але що це? Ісус говорить як батько, як отець: «Сину, відпускаються гріхи Твої». «Сину! – дуже тепло, по-батьківськи, з любов’ю. «Відпускаю» – звільняю тебе від гріха.

Гріх – це невидимий тягар, але надмірно важкий, який гнітить дух і, наче терня, коле наше серце. Покаяння – це знищення неправди, зброя проти диявола, промінь спасіння, перемога над відчаєм. Ми з вами ремонтуємо одяг, взуття, інструменти, будинки і не соромимося цього. Чому ми повинні соромитися щиро розкаюватися та змінити своє життя духовне на краще? Гріх – це рана, покаяння – це ліки, тож потрібно вживати ліки, щоб бути духовно здоровим.

Гріх – це стіна, яка відгороджує нас від Бога. Висока і неприступна була ця стіна, побудована гріхами всіх людей. Але Христос зруйнував цю стіну своїм Хрестом і Воскресінням та вивів душі людські з пекла. Ось чому нам потрібне покаяння і сповідання гріхів. Без цього душа назавжди залишається мертвою, перебуваючи під владою диявола. Апостол Іван Богослов говорить: «Коли сповідаємо гріхи наші, то він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи і очистить від усілякої неправди» (1 Ін.1.9).

Одна історія розповідає нам про злочинця засудженого на смерть. Перед повішенням священик дав йому відпущення гріхів. Засуджений розплакався і сказав такі слова: «Не плачу я над своєю долею. Я не плакав ніколи в житті, навіть коли померла моя мати, ані коли зловила мене поліція, ані коли прочитано мені вирок смерті. Тепер плачу з тієї причини, що Господь простив мені, усе простив».

Задумаймося ще раз, дорогі брати і сестри, над своїм духовним станом, покладімо початок щирому покаянню, бо покаяння – це не миттєвість, а тривалий час, що виливається в діла життя. Просімо у Бога сили для покаяння і викорінення причин, що породжують хвороби, щоб і ми почули слова Спасителя: «Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої.» (Мф.9.2)

Амінь

 

 

                                                   Протоієрей Михайло Шаблій,

                                                  настоятель Свято-Миколаївської парафії с.Боратин