Проповідь на 7-му Неділю після П'ятдесятниці

Проповідь на 7-му Неділю після П

«За вірою вашою нехай буде вам»

(Мф. 9.29)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 

Дорогі браття та сестри коли Спаситель жив на землі, Він багато проповідував, і часто свої проповіді закріпляв ділами. У сьогоднішньому Євангелії ми чули розповідь про зцілення двох сліпих та німого, біснуватого.

Двоє сліпців йшли дорогою за Ісусом і кричали: помилуй нас Ісусе, Сину Давидів! І почувши ті слова і бачачи їхню велику неміч, Він запитав: чи віруєте, що Я можу це зробити? І вони відповіли Йому: так Господи! І в ту ж мить Він змилувавсь над ними, доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. І тих двоє хворих на сліпоту фізичну, які не бачили світу Божого,- отримали зцілення. Це було одне із чудес які творив Господь.

Чудо!? Чудо - це момент, коли відновлюється гармонія, порушена людським гріхом. Це може бути спалах на мить, це може бути початок усього нового життя: життя гармонії між Богом і людиною, гармонії створеного світу зі своїм Творцем. У чуді відновлюється те, що повинно бути завжди; чудо не означає щось нечуване, неприродне, суперечить природі речей, але навпаки, така мить, коли Бог вступає у Своє творіння і буває ним прийнятий. І коли Він прийнятий, Він може діяти у Своєму творінню вільно, державно.

Сьогоднішнє євангеліє показує нам глибокий зміст віри. Найдосконаліша радість, котру дає нам віра, - це знання про Бога, вірою ми пізнаємо Його буття, Його недоступність і присутність скрізь, Його велич і милість, Його любов і справедливість. 
         Віра відкриває нам Христа Спасителя в Котрому - життя і світло людям (Ін. 1, 4). "Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, явив (Ін. 1, 18). 
        Ми віримо Його слову і Його ділам. "Віруючим в ім'я Його, дав силу дітьми Божими бути" (Ін. 1, 12). Ми знаємо, що він прийшов на землю заради спасіння людей, освятив її своїми стопами і благодаттю Духа Святого. Він приніс на землю євангельську правду, Він - наш Спаситель, Котрий страждав, був похований і воскрес. Віруючий в Нього, коли і помре, оживе (Ін. 11,25). 

         Дорогі браття і сестри! Слухаючи це євангельське оповідання, ми повинні мати ще більшу віру ніж ті двоє сліпців. Тому що вони не бачили, і увірували. А у наш час ми можемо побачити зовсім протилежне,- люди бачать, але не вірять. Ми повинні завжди пам’ятати якою була ціна за визволення усього людства від гріха смерті, тому маймо сильну і непохитну віру, щоб Господь і нам сказав: «За вірою вашою нехай буде вам» Амінь.
 

Ієрей Михайло Кобзяк,

настоятель Свято-Покровської парафії с. Пляшівка