Проповідь на 3-тю неділю після П'ятдесятниці

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Дорогі браття і сестри!

Щойно ми прослухали уривок із Євангелія, в якому Господь Ісус Христос дає настанови нам як треба в світі жити і чим керуватися. Чим же нам треба керуватися? Ісус Христос сказав про те, яке значення для тіла має око: якщо око здорове, то все тіло чисте, бо людина дивиться на себе і весь бруд, який на тілі – очищає, а якщо око пошкоджене, тобто людина сліпа, то тоді вона не бачить свого тіла і воно стає час від часу брудним.

Господь Ісус Христос каже, що для душі є світло, і якщо світло, яке є в тобі – є темрява, то яка ж тоді буде темрява, якщо твоє світло – темрява? Що ж нам треба розуміти під світлом, яке в нас знаходиться і яке освітлює наш життєвий шлях? Цим світлом є совість. Якщо совість чиста, то й душа буде чистою, а якщо совість не чиста, то людина буде чинити зло, бо совість не є чистою.

Нам часто ставлять питання: чому християни поводять себе не добре в цьому світі, де причина? Або чому вони часто на чорне кажуть біле, а на біле – чорне? І чому вони, християни, говорять неправду, де причина? Причина в тому, що чистої совісті немає. Совість затьмарена і тому мовчить, коли людина говорить неправду. Згадайте, коли у вас була чиста совість і ви вчинили якийсь недобрий вчинок, то як вона викривала вас, як вона мучила, не давала спокою, бо ви зробили не те, що треба. А згодом, коли один раз ми не послухали совість, другий раз не послухали – і тоді совість замовкає, вона вже нічого не говорить і людина вже не розрізняє часто правду від неправди, добра від зла. Бо совість – світильник душі людини – темний, затьмарений. І тому ми і грішимо, бо совісті чистої немає.

Святі отці, подвижники, кажуть: для того, щоб йти шляхом божественним, треба насамперед керуватися совістю. Совість є у кожної людини, а це означає, що ніяка людина в світі на Страшному Суді не виправдається тим, що вона не знала заповіді, не знала Євангелія, не знала церковного віровчення. Не виправдається цим, бо у кожної людини є всередині голос Божий – совість.

Тому, дорогі браття і сестри, будемо у своєму житті керуватися совістю. А для того, щоб вона була чистою, то треба її час від часу очищати. Очищати через покаяння, бо ми дуже часто, в переважній більшості, і не визнаємо своїх гріхів. А чому ми гріхи наші не визнаємо, що вони є гріхи? Бо совість мовчить, а якби вона говорила, то тоді б ми знали всі свої провини, бо вона б нам підказувала, що ти ось в цьому згіршив, сказав неправду, чи не допоміг людині.

Бувало у вас в житті таке, що хтось просив у вас допомоги, а ви цю допомогу не дали, і совість ваша мучить, що ви людині не допомогли? Це значить, що совість жива. Коли людина потребує допомоги, а ми не даємо цю допомогу і совість мовчить, то значить совісті немає, бо мовчить.

А тепер подивіться на те, що відбувається в Україні. Який ентузіазм піднявся в Україні на захист своєї Батьківщини. Що штовхає воїнів – і молодих, і навіть похилого віку – йти захищати її? Совість штовхає, любов до своєї землі, до своєї культури, до своєї історії, до своєї сім’ї – це штовхає. Або хто спонукає українців допомагати бідним, біженцям, дітям і пенсіонерам, хто? Це совість, співстраждання, любов спонукає. І тому це є світильник в нашій душі, яким треба керуватися в нашому житті.

І нехай Господь наш Ісус Христос допомагає нам очищати свою совість, щоб вона завжди говорила нам правду, говорила все, що треба робити в цьому житті, щоб успадкувати життя вічне. Богу нашому слава на віки віків. Амінь.

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ