Проповідь на 20-ту неділю після П`ятидесятниці

Проповідь на 20-ту неділю після П`ятидесятниці

"Юначе, тобі кажу,

встань!" ( Лк. 7.14)

В ім‘я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри, сьогоднішнє євангеліє розповідає нам про велике чудо: воскрешення сина наїнської вдови.

Чуємо ми в ньому про смерть юнака – одинака у вдови, його матері. Велике було її горе – але Господь воскресив його на втіху заплаканій наїнці.

Одного разу Ісус Христос ішов з Капернаума у місто Наїн. За Ним йшли ученики і багато людей. Коли Він підхо­див до міської брами, в цей час виносили померлого юна­ка, єдиного сина вдови. Нещасна жінка йшла і гірко плакала, і ба­гато народу йшло з нею з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над тяжким горем бідної матері і сказав їй: "Не плач".

Потім підійшов і доторкнувся до одра, на якому лежав помер­лий (в юдеїв померлих загортали в полотно і несли на постелі чи ношах для поховання в печерах). Носії зупинились. Тоді Господь сказав померлому: "Юначе, тобі кажу, встань!"

Мертвий сів і став говорити. І віддав Ісус Христос воскреслого юнака його матері.

Бачачи це чудо, усі були пройняті страхом. Усі славили Бога і ка­зали: "Великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій!" (Лк. 7. 11-17).

Для чого ж Господь сотворив таке велике чудо, воскресив мертвого? Він змилосердився над нещасною. Отже, милосердя Боже, любов Божа, співчуття Боже спонукали Господа Ісуса творити воскресіння померлих. Але чи тільки це? Ні, не тільки: найбільші чудеса в світі потрібні були і для того, щоб затвердити віру в Нього народу ізраїльського, щоб зворушити серця людей і навернути їх до Бога.

Для того, щоб воскреснути потрібно померти : «ось я кажу вам тайну: не всі ми помремо, але всі змінимося; раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося» ( 1 Кор. 15.51).

Не дуже приємно говорити про смерть, але це - невмолима, відвічна правда, що все, що народилось, у належний час мусить залишити все і відійти з цього світу. Чому, сама згадка про смерть боляче вражає людину? А все тому, що мільйони людей мають нечестиву думку, якою стверджують, ніби воскресіння мертвих бути не може, ніби зі смертю людини все закінчується і вона занурюється у вічну найглибшу темряву. Апостол Павло казав дуже важливі слова про воскресіння Господа Ісуса Христа: «Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес; а якщо Христос не воскрес то і проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор 15,13-14). Віра наша марна - віра в Христа, віра в Бога марна, якщо не вірити у воскресіння, загальне воскресіння, і насамперед воскресіння Христове.

Всі чудеса воскресіння які Ісус Христос сотворив на землі, те яке сьогодні ми згадуємо, дає нам, дорогі брати і сестри, зрозуміти найголовніше:  Господь зробив усе для того, щоб ми мали змогу на спасіння і осягнення царства небесного. Хто вже помер і помре до останнього суду Божого, той воскресне, ті,що будуть живими - зміниться, але всі за своїми ділами отримаємо. Тому творімо життя наше за заповідями Божими, щоб не воскреснути нам на вічну загибель через гріхи наші,  а воскреснути для життя вічного у царстві Творця Небесного, Йому слава навіки. Амінь…

Слава Ісусу Христу!

 

Підготував

настоятель Свято-Покровської

парафії с. Пляшівка

магістр богослів‘я

ієрей Михаїл Кобзяк