Проповідь в неділю сиропусну (прощену)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

 

«… І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…» - читаємо в молитві «Отче наш».

        Сьогоднішня неділя – це день прощення гріхів один одному. Всілякі образи ми повинні забути і відкинути зі свого розуму, серця та душі. Не повинно бути ненависті до того, хто в певний час образив нас.

Дуже багато зневаги у нашому світі, а ще більше озлоблення і злопам’ятства, бо ворог людський, тобто диявол, не спить, а тільки очікує моменту, маленької щілинки, щоб проникнути поміж братів та спокусити їх на необдумані вчинки, які зрештою стають гріхами. Вже потім гординя не дає можливості простити і забути, помилувати і примиритися, а навпаки розпалює полум’я ворожнечі.

         У християнській душі має бути любов, з якою Христос молиться за своїх розпинателів і мучителів: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23,34). Саме такий приклад вседосконалої чесноти, дає можливість осмислення і припинення ворожнечі між братами.

        Неділя сиропусна, або неділя Прощена – це поріг, через який починається Великий піст – свято душі! І щоб увійти у цю урочистість, кожен повинен примиритися в смиренні своєму і любові християнській, простивши образи один одного.

 Апостол Петро запитав у Христа: «Господи, коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» Тоді Ісус відповів: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесят раз по сім!» У нашому житті так буває, коли прощаєш, прощаєш, а потім це набридає, бо не бачимо ніякого покаяння. Але про покуту не нам судити і оцінювати, бо для цього є Господь Бог, який знає, кого коли помилувати і простити, а кого покарати і погубити.

Велика боротьба іде у подоланні зла і викоріненні ненависті. Зло долається добром, ненависть – любов’ю. Те найкраще, що варте найбільшого у житті, це з ворога зробити друга. Тільки тоді ми по справжньому зможемо відчути те, що відчувають праведники.

А авва Ісайя радить: «Якщо почуєш, що хто-небуть на тебе лихословив, і потім зійдетесь з ним у якому-небуть місті або він до тебе прийде, - прийми його доброзичливо з веселим обличчям і, згадавши про те, що чув, не питай: для чого так говорив? Бо написано в притчах: «Розсудливий приховує образу» (Притч. 12, 16). Хіба не полюбив би ти таку людину, якій ти завдав образи, а вона великодушно простила її? Роби і ти так само, щоб здобути собі повагу від ворогів своїх».

Кожна людина заслуговує на покаяння і прощення, бо всім дана ця можливість навіть перед Отцем Небесним. Примиритися – це назватися  дитиною Божою, яка намагається сповідувати Його волю. Тільки тоді, прощаючи і переступаючи через своє я, у смиренні зможемо увійти в духовну радість Великого посту.

Дорогі і любі у Христі брати і сестри! Почуймо слова Господні: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5, 9). Попросімо прощення один в одного, щоб і Отець Небесний, бачачи нашу взаємну любов, міг простити нам провини наші.

 

Амінь.

протоієрей Олег Бабак