ПОЧАЇВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ!

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Немає у світі такого народу, як наш український народ, щоб так любив, величав і шанував Пресвяту Діву Богородицю. Доказом такої любові, величання і шанування є земля наша українська – зрошена сльозами українців у вірі до Неї; уста, що у всіх потребах покладають надію свою на Богородицю; серця наші, що виливають безмежну свою любов до Нашої небесної заступниці, утішительки, покровительки душ і тіл наших.

Серед великих святинь, які прославлені на нашій українській землі, а особливо в землях Волині, є чудотворна ікона Божої Матері «Почаївська», пам'ять якої здійснюємо ми сьогодні. Ця ікона прославилася багатьма чудесами і знаменнями. У монастирських книгах записані випадки воскресіння мертвих, визволення від випадкової смерті, від важких невиліковних хворіб, звільнення від полону, покарання і напоумлення заблудлих, а особливо вражаюче чудо: захист краю нашого від варварів, агарян і чужинців.

Чудотворна ікона ця знаходиться в Почаївській лаврі близько 400 років. Але сама гора Почаївська прославлена Божою Матір'ю значно раніше. В ті часи у 1260 році, коли на цій горі нікого не було, на ній поселились два ченці. За своє благочестиве життя вони сподобилися явленню Цариці Небесної. Одного разу після молитви один із них побажав піднятися на вершину гори, як несподівано він побачив чудесне ведіння: у вогнянім стовпі на камені стояла Божа Матір. Здивований старець поспішив повідомити про це свого співбрата, і обидва вони споглядали на дивне чудо. Видіння це побачив і третій вибранець – пастух Іоан Босий, який в цей час пас овець у підніжжі гори. Всі троє вони дивилися на дивне видіння і прославляли Бога. На камені, де стояла Пресвята Богородиця, утворився відбиток її правої стопи, наповнений свіжою прозорою водою, який у подальшому зробився джерелом лікування хворих.

Чотириста років по тому, через ті місця проїжджав із Константинополя митрополит Неофіт і по проханню однієї благочестивої жінки, Анни Гойської, він на деякий час зупинився в її домі. А від'їжджаючи від неї, в знак подяки за гостинність митрополит Неофіт поблагословив її іконою Божої Матері й залишив цю ікону їй на спомин. Побожна жінка поставила ікону Пресвятої Богородиці у своїй домашній капличці, де вона перебувала протягом тридцяти років. За цей час подаровану ікону огорнула сила чудодійності і коли після зворушливої молитви перед іконою сліпий брат Анни Гойської, Филип Козинський побачив світ Божий, Анна була глибоко вражена побаченому. Після того вирішує, що таку святиню не слід затримувати у звичайному будинку. І в 1597 році при великій кількості людей із навколишніх сіл за участі духовенства, чудотворна ікона Божої Матері була перенесена із замку Орлі у Почаївську обитель. Ось тому і «Почаївська» стала називатися ця чудотворна ікона.

Чудотворне заступництво Божої Матері виявилося після молитви перед її Почаївською іконою – 5 серпня 1675 року, коли турки готувалися знищити Почаївський монастир. Перед цим вони зайняли Кам'янець-Подільський, зруйнували Збараж, Вижгород, Вишневець. Три дні тримали загарбники монастир у стані облоги і коли у них вже не залишилось сумнівів, що вони здобудуть і знищать обитель, Почаївські ченці поклали надію лише на допомогу Пресвятої Діви. Вони молились перед чудотворною іконою Богородиці усю ніч. Та зовсім несподівано над ранок 5 серпня 1675 року турки злементом зняли облогу монастиря і в панічному безладі залишили Почаїв. Тогочасний переказ оповідає, «що серед темної ночі з'явилася Божа Мати у сяйві в оточенні ангелів, з омофором – символ Свого предстательства й заступництва, а перед нею на колінах у молитві Преподобний Іов». У стародавній думі говориться, що преподобний Іов з'явився у молитві перед Богородицею над великою монастирською церквою Святої Тройці. Спочатку татари подумали, що це привид і почали пускати стріли у Пресвяту Богородицю та преподобного Іова, але стріли несподівано поверталися назад й ранили тих, хто їх пускав. Після чого налякані вороги побігли геть від стін монастиря, який був врятований заступництвом Божої Матері.

Почаївська лавра і сьогодні у важкі часи для нашої держави привертає до себе серця віруючих своєю найголовнішою святинею – дивною у милостях, захисницею Православ'я і державності – Почаївською іконою Божої Матері, бо Вона – Мати Сина Божого во плоті, перша приймає і роздає Божі милості людям по вірі за їх молитвами і проханнями. І ми схиляючи коліна перед святинею, знову і знову з глибини сердець повторюємо: «Радуйся, Похвало Почаївська, всього світу надія і потіха».

Улюблені у Христі браття і сестри, всі ці та інші приклади заступництва Пресвятої Діви Богородиці у нашому краї засвідчують про це, що Божа Матір безмежно любить нас, а особливо тих хто до неї молитовно прибігає і надіється на її допомогу у цей важкий для нашої держави час. Наш християнський поклик – любити, величати і шанувати Божу Матір – нашу Небесну Заступницю і Покровительку, завжди бути вдячними за її великі милості і щедроти, даровані нам і всьому роду Християнському. Ось і сьогодні ми сподобилися честі перебувати в молитві у храмі святому, де на землях краю цього ступали святі стопи Цариці Небесної.

Отже будемо завжди прибігати до неї у своїх скорботах і труднощах й оспівувати її: «Радуйся, Заступнице роду християнського, радуйся Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм Омофором».

Амінь.

 

Настоятель Свято-Троїцького храму с. Нова Митниця

і Свято-Покровського храму с. Митниця

протоієрей Григорій Заяць