Неділя про блудного сина

Ми живемо так наче піст для нас, всі його підготовчі неділі - просто формальність. Ми частіше всього не відчуваємо його необхідність. Ми інколи думаємо, що він несе нам тяжкість: неможна смачно поїсти, багато звичок потрібно виключати із свого життя, і піст зводиться для нас тільки до деякого обмеження в їжі.

Але ще до початку великого посту церква підготовчими неділями закликає нас подумати про те для чого він нам і як ми до нього ставимося.

Сьогодні церква святкує одну із підготовчих неділь до Великого посту, а саме «Неділю про блудного сина».

Господь наш Ісус Христос розповідає для нашого духовного зростання притчу про «Блудного сина», показуючи нею радість Божу на рахунок покаяння грішника, уподібнюючи її  до радості чадолюбивого батька, до якого вернувся його блудний син.

«Був мертвий і ожив» - грішник, який віддалився від Бога, - це той самий, що мертвий, бо істинне життя людини залежить тільки від джерела життя – Бога; навернення грішника до Творця тому і розуміється як воскресіння з мертвих.

І саме таке духовне воскресіння показує нам молодший син, який розкаявся у сподіяному та отримав прощення.

Старший брат, який гнівався на батька за милосердя до молодшого сина, - це живий образ книжників і фарисеїв, гордих своїм зовнішнім, точним і суворим виконанням законів, але в душі холодних і безсердечних, тих які тільки те і роблять, що хваляться виконанням волі Божої та тих які не бажають мати спілкування з митарями і грішниками які каються.

Як старший брат «розгнівався той, і ввійти не хотів», так і уявні точні виконавці закону фарисеї гнівалися на Господа Ісуса Христа за те, що Він вступає в близьке спілкування з розкаюваними грішниками. Замість співчуття брату і батькові, старший брат починає виставляти свої заслуги, брата не бажає навіть називати «братом», а говорить презирливо: «цей син твій». «Ти завжди зі мною, і все моє то твоє!» - цим вказується на те, що фарисеї, в руках яких закон, завжди можуть мати доступ до Бога і духовних благ, але не можуть заслужити благовоління Отця Небесного при такому перекрученому і жорстокому духовно-моральному настрої.

Притча про блудного сина - це на сам перед притча про милосердного Отця. Який чекає нашого покаяння та  навернення кожного з нас в Його отцівське лоно..

Саме в поверненні додому, туди де нас завжди чекають і люблять, і полягає сенс Великого посту. І важливо усвідомлювати, що Отець Небесний не тільки готовий зустріти нас, але і з радістю Сам вийде нам на зустріч, щоб прийняти і підтримати. Великий піст - це шлях не тільки людини до Бога, але і Бога - до людини. Не забувати за власними зусиллями Бога, не втрачати надії, не боятися своєї слабкості - ось у чому значення неділі про блудного сина. Нехай ми не відчуваємо в собі сил пройти весь шлях посту до кінця - Небесний Отець готовий зустріти нас і на півдорозі, варто лише набратися мужності і зробити перший крок.

Нехай покаяння молодшого сина стане нам в приклад на шляху до спасіння, а негативний приклад сина старшого застереженням до губної само похвали.

Великий піст – час покаяння – це великий та прекрасний відрізок дороги до спасіння і отримання Царства Небесного!!!

Підготував

магістр богослов‘я

ієрей Михаїл Кобзяк