Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.

Неділя 4-та після Пасхи, про розслабленого.

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про чудесне зцілення Спасителем чоловіка, хворого, розслабленого - спаралізованого. Господь Наш Ісус Христос прийшов на празник в Єрусалим. Біля Овечих воріт цього міста стояла купальня,  яка по-єврейські зветься Вифезда, що означає Дім милосердя. Ця купальня мала п‘ять критих входів. В них лежало багато хворих, кривих, сліпих, німих, глухих, які чекали руху води, бо час від часу сходив Ангел Господній і порушував її. Хто перший за всіх входив після того у воду отримував зцілення від будь якої хвороби. Син Бога Милосердя і Отця Щедрот не міг оминути це місце, бо саме Йому подобало ввійти в Дім Милосердя.

Христос Серцевидець бачить розслабленого який лежить там вже 38 років і не в змозі через свою неміч першим увійти до води після її збурення та запитує його чи хоче він бути здоровим.  « Так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить» (Ін. 5.7). Всезнаючий Бог знав яке велике терпіння було цього чоловіка і яка нездоланна була його надія на милість Божу, тому промовляє: «встань, візьми постіль твою і ходи» (Ін. 5.8). В ту мить розслаблений від Спасителя одержує за своє терпіння, чистоту серця та безмежну надію - зцілення…

Овеча Купальня – це місце чудесного зцілення хворих, але і з тим це світ грішний, який потребує лікування – зцілення духовного. Саме його подав нам Спаситель через свою Хресну Жертву та Воскресіння.

А скільки сьогодні є хворих які потребують зцілення… Сліпота духовна є однією з найтяжчих хвороб всього людства. «Духовні сліпці» , часто навіть навмисно себе осліпивши, ховають і закривають очі серця свого, щоб не бачити Божественного світла Христового. Багато з нас, дорогі брати і сестри, має «зсохлу душу» і не хоче її оживити – зросити росою Божої Благодаті.

Наший світ подібний до тієї Овечої Купальні, де багато хворих, а саме на хворобу гріха. Наші душі настільки розслабленні, що ми як той тридцяти восьмирічний розслаблений не можемо занурити себе у води спасительної Божої благодаті, благодаті яка подається повсякчасно кожному з нас. Не потрібно чекати, не потрібно бути першим, а потрібно тільки захотіти прийняти спасительну руку Господню.

Як ті, що лежали в Вифезді завжди були зосередженні на своїх стражданнях і з не терпінням чекали, щоб першими увійти у воду, так і нам потрібно  завжди бути  зосередженими на тому, що відбувається в нашій душі, і не пропускати той час коли Творець пропонує нам зцілення в покаянні і сльозах. Віддаляймося від гріха, віддаймо всеціло серця наші Спасителю і Його всесильною допомогою ставаймо на шлях праведного життя, і тоді наша віра стане спасительною, надія виправданою, а любов же запорукою Царства Божого.

Нехай же милосердя Всемилостивого Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа  буде зо всіма нами, Йому слава навіки.

Амінь!

Підготував 

ієрей Назар Белейко