Неділя 33-тя після П'ятидесятниці, про Закхея, після Богоявлення.

Неділя 33-тя після П

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Христос Хрестився

Ось і промайнули Різдвяні свята. Кожен православний українець відчув справжню радість приходу Христа у світ. Родинні зустрічі, святкові столи, колядки, урочисті богослужіння, відпочинок… Але вже цієї неділі Церква переводить нас у іншу площину життя – підготовчий період Великого посту.

На перший погляд здається, що великої премудрості та науки не потрібно, щоб постити. Просто трішки по-іншому проводиш свої життєві будні, не вживаючи скоромної їжі… Та православне вчення із своїм двох тисячолітнім досвідом підказує нам, що тілесному посту передують зміни самої людини. Тільки тоді, коли особистість зрозуміє правильний напрямок та мету посту, вона зможе розсудливо нести цей нелегкий подвиг християнина.

Хто такий Закхей? Чому його особистість розглядається Євангелієм на підготовчій неділі до Великого посту? І чому Христос серед великого натовпу звертає увагу на цього чоловіка?

Саме ім’я Закхей перекладається як «праведність». Але саме тлумачення на цьому фоні є як насмішка, тому що людина була митарем і зовсім не виправдовувала свого життя. Люди бачили по його життю та вчинках тільки обман та здирництво. Але чому ця людина, будучи такою багатою та на такій високій посаді, вилазить на дерево в присутності бідних та простих людей, хоч це не пасувало їй? А тому що на самому дні душі цього начальника було справжнє бажання побачити Бога, Який би міг його простити, не осудити та спасти.

Малий зріст Закхея – це образ немочі і гріху. Підняття на дерево – це щире бажання і приниження перед людьми заради того, щоб побачити Христа. Хіба там тільки Закхей був малий на зріст та був великим грішником? Хіба тільки він хотів побачити Бога? Ні! Але такого щирого бажання як у цього грішника не було. Христос, побачивши його, не почав критикувати та дорікати за порочне життя. І не дивлячись ні на жодну провину, а лише на маленький промінчик, який світить у людині як образі Божому, Господь радісно сам відвідує дім людини, яка так низько впала у людських очах. І тільки коли Спаситель тільки доторкнувся до серця особистості, вона вже готова загладити свої провини та виправити порочне життя.

Завжди, на якому б рівні духовного падіння не перебувала наша душа, щиро бажаймо і робімо все, щоб побачити Бога та щоб Він завітав до дому нашої душі. Яке б ми місце у суспільстві не займали, якої б думки про нас не буди люди, завжди пам’ятаймо, що аби ми хотіли, і Христос завжди прийме нас у Свої обійми.      

 

 

 

 

 

                                                      

Настоятель

Свято-Михайлівської парафії

села Острів

 ієрей Андрій Миронюк