Неділя 3-тя після Пасхи Свв.жінок-мироносиць

«Як минула субота, Марія Магдалина, мати Якова, та Соломія купили пахощів ,щоб піти та намастити Його (Мк.16,1)

   Усі ми християни невимовно радіємо у ці дні, коли наша Церква згадує і прославляє події Світлого Христового Воскресіння,цього найбільшого для нас православних християн свята «празника празників і торжества торжеств», неймовірно тішимось, бо Воскреслий Христос, смерть переміг, і двері до раю нам відкрив, і життя вічне нам дарував. Радіємо усі, але найбільш повинні радіти жінки й то особливо у цю неділю, присвячену пам’яті святих жінок мироносиць, що про них оповідає сьогоднішнє Євангелія і що їх сьогодні наша Церква у своїх молитвах і пісне співах величає.
     Чому ж Свята Церква вшановує їхню пам'ять відразу після Воскресіння Господнього? Чому вони заслужили таку велику честь?Хто такі були мироносиці?
   Це ті славні жінки, які першими побігли до гробу, шукаючи Христа. Вони завжди були віддані своєму Учителеві, завжди ходили за Ісусом, слухали Його науку, супроводжували Його дорогою на Голгофу, були присутні при похороні, бачили де Його поховали. У Святій Євангелії записані їхні імена: Марія Магдалина, Марія Якова, Соломія, Іванна та інші.
   Кому перше від усіх з’явився  Господь після Воскресіння? Не апостолам, а святим жінкам, бо навіть обрані ученики залишили Учителя, побігли від Христа. Сам майбутній стовп віри  - Петро, завагався чуючи погрози від рабині..  Но мироносиці не побоялися жорстокості ворогів Господа, і все через те, що полюбили і увірували в Нього всім серцем своїм. Це святого жіночого серця.. Чим відрізняється жіноче серце від чоловічого? Серце чоловіка буває грубим, черствим і навіть жорстоким. Серце жіноче м’яке і безмежно відкрите до любові. Щоб зрозуміти це, потрібно знати, що наше серце – орган вищого пізнання. Жіночі серця пізнають усе велике, таємниче і святе набагато легше і швидше, чим чоловічі серця, які є більш грубому у цьому сенсі розуміння. Господь знав серця чоловічі і жіночі. Він знав, що апостоли із великим трудом повірять   Його Воскресінню, що мироносиці повірять значно легше і швидше, і тому явився їм першим. Багато знадо билося слів і запевнень Господу Ісусу Христу, щоб переконати апостолів у Своєму Воскресінні, і достатньо було короткого ангельського проголошення про  Воскресіння, щоб жінки-мироносиці повірили у цю радісну вістку одразу без жодних заперечень чи то вагань. У дні земного життя Господа Ісуса Христа, жінки які служили Йому, не получали такого утішання і уваги, як  апостоли, але все ж були вірні Йому аж до самого Христа, і до самого гробу. Апостолам Господь докорив і присоромив у невір’ї і жорстокосерді їхньому, але далі продовжував їх любити своєю Батьківською безмежною любов’ю.
   Отже, власне, за любов і вірність свою, як нагороду за це, жінки-мироносиці – побачили Господа  Ісуса Христа по воскресінні, вони поклонились Йому й цілували  пречисті ноги Його, вони удостоєні були повідомити іншим, а в першу чергу апостолів, про цю знаменну подію. «Ідіть повідомте братів моїх», - сказав їм Воскреслий Ісус. Цими словами Господь посилав велику місію на жінок-християнок, як переємниць   святих жінок-мироносиць. Серце жінки – це любляче серце матері. Недаремно священномученик Кіпріян Карфагепський називає Церкву Матір’ю: «Кому Церква не мати, то й Бог не отець…». Ми хоч і не маємо, таких великих добродіянь, через свою грізність, та кожний із нас може любити Христа і бути  Йому вірним.
   Пригадуймо, що ще за поганських часів жінки були невільницями  - їх поневіряли, безчестили,  продавали, били, знущалися чоловіки , що жили в многожонстві.   За Христовою наукою – жінка, це колишня рабиня, зробилась царицею, а її найкращою короною стали  - лагідність і терпеливість. «Мужі, любіть своїх жінок, як Христос полюбив Церкву» , - закликає святий апостол Павло мужів;високо піднесено значення й нерозривність подружжя – «що Бог злучив , чоловік не сміє розділювати», - говорить Ісус Христос (Матв. 19:6). Апостол Павло говорить про подружжя, що це «тайна велика». Християнство піднесло становище та гідність жінки, що сталила рівноправним членом родини, адже жінка у подружньому житті поставлена між чоловіком і дітьми, вона є посередником любові й миру, вона берегиня і будівничий домашнього вогнища.
   Власне так розуміли своє високе завдання й призначення – жінки перших віків християнства. Вони стали апостолами нової віри , які зі свого домашнього вогнища творили «домашню церкву» і це була найкраща школа для дітей, у ній вони навчали теплої віри та любові до Бога й усіх християнських чеснот. Християнські жінки відзначалися своєю високою моральністю. Перед їхньою душевною красою схиляли голови  і віддавали належне навіть погани-язичники. Грецький філософ Ліваній, так висловлювався про Анфісу, матір святого Івана Золотоустого : «О,якої високої моралі бувають жінки в християнстві!» І ці жінки-матері найперше піклувалися вихованням своїх дітей. Такою була й Нона, мати святого Григорія Богослова. Материнський плив був дуже великий, виховували вони дітей своїх в страхові  Божім, глибокій вірі в Бога, й безмежній відданості святій вірі, і з дітей їхніх виростали відважні визнавці  своєї віри, що радо йшли на муки за віру Ісуса Христа разом зі своїми батьками й матерями. Дуже багато можна навести таких прикладів із життя святих!
    Згадуймо сьогодні святу Софію і її доньок святих Віру, Надію й Любов, які не злякались мук, не злякались смерті – мужньо визнали на суді свою віру. Дівчатам було відсічено голови, а Мати, що змушена була бачити ці страшні тортури, муки і смерть своїх дітей, на третій день після цього упокоїлась вічним сном.
   Не менш зворушлива була смерть святих великомучениць Варвари і Катерини. Гарні приклади для наслідування сучасним жінкам зустрічаємо у святому Письмі Старого Завіту. Ревена, дружина Ісаана – це взірець доброї невістки, бо віддана своїй свекрусі. Юдит – відважна жінка, патріотка що врятувала свою країну від ассирійських ворожих військ. Гарна на тілесну вроду і красива своєю душею Сусанна – взірець дівочої чесноти і невинності. Матір сімох синів Мановейських, яка закликала своїх синів бути вірними законові Мойсеєвому, після чого загинули сини й вона з ними.
Із нашої рідної історії, своїм прикладом, надихає мудра княгиня свята Ольга, така вірна своєму чоловікові князю Ігорю і така сердечна й ніжна до свого сина князя Святослава.
   Коли після Христового Воскресіння апостоли розійшлися по світі сповіщати людям Святе Євангеліє, то, Марія Магдалина зробила теж саме. Вона не могла мовчати про те, що бачила, що чула, перебуваючи три роки біля Христа. Із своєю проповіддю про розп’ятого і Воскреслого Христа вона обійшла багато країн і зайшла аж до самого Риму. Напевне, саме її мав на увазі апостол Павло, коли у своєму посланні до римлян написав:  «Вітайте Марію, що багато для вас трудиться»(Рим.16,6). За її великі труди у поширенні християнства Свята Церква  назвала її рівноапостольною.  Церковне передання, яке сягає апостольських часів, говорить, що Марія Магдалина , будучи у Римі, добралась аж до самого імператора Тиверія, і піднесла йому великодню писанку зі словами : « Христос Воскрес!». Вона розповіла імператорові про Ісуса Христа, Його дивні чуда, Його Божу науку і невинну смерть, і про Його Воскресіння із мертвих.
      Візьмімо до уваги поему «Неофіти» Т.Г.Шевченка, яка є образом страждань перших християн за свою віру. Образ Алкидової Матері, що мужньо перенесла мученицьку смерть свого сина єдиного й його «нові слова, слова правди в живую душу прийняла й на торжища й в чертог понесла»
   Ось такі явні досконалі приклади дає нам Святе Письмо, історія Церкви, наша історія, наша література.
   Православна Церква підносить моління, щоб Господь Бог беріг усіх матерів-християнок і благословив їх, адже у їхніх руках релігійне і національне виховання дітей. Велика місія і відповідальність покладена на їхні плечі Богом, і Святою Церквою – приводити до Бога своїх чоловіків і засівати зерно Христової віри в серцях своїх дітей.
   Колись Ісус Христос  на горі Голгофі вмираючи очима шукав добрі і щирі серця. Він шукає і сьогодні, покладаючи надію, що українська жінка – християнка зможе виховати багато апостолів для справи Христа.
   Молімося за всіх добрих українських мироносиць, щоб вони своїм побожним життям і твердою непохитною вірою надалі служили вірно Христові і Його Святій Церкві. Амінь.
 

 Підготував

Протоієрей Тарас Сухожак

2016р