10 жовтня пам’ять преподобного Саватія Соловецького. Мученика Калістрата і воїнів його

10 жовтня пам’ять преподобного Саватія Соловецького. Мученика Калістрата і воїнів його

Преподобний Саватій Соловецький прийшов у Кирило-Білоєзерський монастир в 1396 р., де прийняв чернечий постриг. Там він подвизався довгий час, неухильно виконуючи всі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя вирізняли преподобного Саватія серед інших подвижників. Дізнавшись що на Ладозькому озері є кам’яний острів Валаам, преподобний оселився на ньому, втікаючи від суєти і слави світу цього. Але на Валаамі суєта мирська теж почала тривожити смиренного старця. Коли преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний острів Соловецький, він став просити в ігумена і братії відпустити його. Але вони, не забажали розлучатися зі святим старцем. Та за вказівкою Божою Саватій залишив Валаамську обитель і вирушив до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться на відстані двох днів плавання, що на ньому багато озер і що на ньому ніхто не живе, він ще більше запалав бажанням там оселитись. Здивовані жителі запитували сивочолого подвижника, як він буде там жити і чим буде харчуватись. « У мене такий Владика, – відповідав преподобний, –– Котрий і кволості дає сили свіжої юності, і голодних годує досита». 
Деякий час преподобний Саватій залишався в каплиці, що стояла поблизу гирла ріки Вигі, біля містечка Сороки. Там він зустрівся з преподобним Германом, який ніс подвиг відлюдництва, і вони разом вирішили переселитись на острів. Подвижники оселилися біля Секирної гори, де встановили хрест і побудували келію. В сурових умовах Севіра повизались старці протягом декількох років і своїми подвигами освятили безлюдний острів. Тут ворог роду людського часто спокушав старців. Один рибалка з дружиною, прибув одного разу на острів і поселився неподалік від преподобних. Але Господь не дозволив вкорінитись мирянам поряд з подвижниками, і вони повернулись на попереднє місце проживання. Одного разу, коли преподобний Герман, маючи потребу відправився до річки Онеги, преподобний Саватій відчуваючи наближення кончини звернувся з молитвою до Бога, щоб Він сподобив його причаститись Святих Таїн. За два дні преподобний доплив до материка і в десяти верстах від ріки Вигі зустрів ігумена Нафанаїла, який йшов до села для причастя хворого. Ігумен Нафанаїл зрадів зустрічі з преподобним, виконавши його прохання і вислухавши при цьому розповідь про подвиги на острові. Попрощавшись вони домовились зустрітись в храмі що біля річки Вигі.
Прийшовши до храму, святий старець молитовно дякував Богу за причастя, він зачинився в келії, яка знаходилась біля храму і став готуватись до відходу в інший світ. В той час до берега пристав новгородський купець Іоанн і, поклонившись святим іконам в храмі, прийшов до святого старця. Отримавши благословіння і настанови, він запропонував преподобному частину свого багатства і був засмучений відмовою. Бажаючи утішити купця преподобний запропонував заночувати і обіцяв благополуччя подальшого шляху. Але Іоанн спішив відплисти. Несподівано почався землетрус і на морі почався шторм. Перелякавшись, купець залишився, а зранку увійшовши до келії за благословінням побачив, що преподобний упокоївся. Разом з прибулим ігуменом Нафанаїлом вони поховали святого у каплиці і залишили опис його житія. Це сталося 27 вересня 1435 року. Через 30 років святі мощі преподобного Саватія були перенесені преподобним Зосимою і братією на Соловецькій острів і покладені в Преображенському храмі. В 1566 р. мощі преподобних Саватія і Зосими були перенесені в церкву названу на їхню честь.

Святий мученик Калістрат

Святий Калістрат був родом з Карфагену. Дід святого Калістрата Неоскор служив при імператорі Тиверії в Палестині, під керівництвом прокуратора Іудеї Понтія Пилата, і був свідком хресних стражданнь Господа нашого Ісуса Христа, Його мученицької смерті і преславного Воскресіння. Батько святого був християнином він виховав сина у вірі та благочесті. Вночі, коли зазвичай всі спали Калістрат молився. Одного разу воїн, який спав біля нього почувши що святий закликає ім’я Господа Ісуса доніс про це воєнноначальнику. Воєнноначальник закликав до себе Калістрата, допитав його і хотів змусити принести жертву ідолам, та святий відповів твердою і рішучою відмовою. Побої і страждання не зламали мужності мученика. Мучитель звелів зашити його в шкіряний мішок і втопити в морі. Однак мішок Промислом Божим наштовхнувся на камінь і прорвався, а святий Калістрат, підтримуваний дельфінами, вийшов на берег неушкодженим. Побачивши це чудо, 49 воїнів увірували в Христа. Тоді воєнноначальник кинув мученика разом з увіровавшими до темниці. Перед цим всіх їх було нещадно побито. Прикликані знову воїни безстрашно сповідали свою віру. Їм було звязано руки і кинуто у водоймище але узи розпалися. Зі світлими лицями святі стояли у воді і раділи своєму Хрещенню. Над їхніми головами було видно прекрасний вінець, і всі почули голос: « Мужайся, Калістрате, зі стадом твоїм і йди упокоїтись у вічних оселях». Одночасно з цим знаменням затремтіла земля, ідол, що стояв неподалік розбився. Бачачи все те, що відбувалось, 135 інших воїнів також увірували в Господа Ісуса Христа. Всі вони були кинуті у темницю де вночі були порубані мечами. Пізніше на місці стражданнь мученика Калістрата і воїнів його, був побудований храм.

Життя святих