Успіння Пресвятої Богородиці

Успіння Пресвятої Богородиці

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні наша Свята православна церква святкує день Успіння Пресвятої Богородиці. Існує апокрифічна розповідь про те, що перед смертю Матері Божої, перед її Успінням, їй так само, як і в дні Благовіщення, з’явився ангел Гавриїл і приніс білі запашні квіти, що нагадували про блиск неба, про вічне життя – так говорить Передання. Можливо, такого насправді і не було, але Передання має своє значення: ми віримо й переконані, що в останні дні свого життя Матір Божа намагалася з’єднатися зі Своїм Сином. Тому передчуття смерті, кінця життєвого шляху й того, що Вона знову з Ним зустрінеться, було для Неї, як і Благовіщення, Радісною Звісткою. І пригадуються слова, цього разу вже не з Передання, а слова апостола Павла, який говорив: «Хочу визволитися й бути з Христом.»

Насправді тут нас відділяє від Нього не лише стіна наших гріхів, але й наша тілесна слабість, і неміч, й усе земне. І нам видається, що, подолавши це, ми зустрінемося з Ним. Але це тільки видається, тому що Господь чекає на нас не тільки за стіною смерті, але й за кожним поворотом життя. Він перебуває тут з нами. І Вона, Матір Божа, також була в земному житті з Ним, просто на Неї чекала найвища і радісна зустріч, тому що Вона – Його Мати, Цариця Неба, і Її смерть ми навіть не називаємо смертю, а називаємо сном, успінням, тому що Вона першою серед людей зазнала безсмертя душі й тіла, піднесена Господом.

         Церква вірить, що ніде немає Її праху, немає Її кісток у землі. Ми знаємо, що у найбільших святих є гробниці, мощі є нетлінні і тлінні останки, але ми віримо, що Матір Божа їх не має. Бо Вона була храмом Творця, храмом Слова Божого, Матір’ю, яка вигодувала і тримала на руках нашого Господа, і тіло Її стало Божественним Храмом і було вознесене.

Ось чому сьогодні свято, і ми прощаючись з Нею у радощах перебуваємо й говоримо, що Вона від народження залишилася Дівою, а в своїй смерті залишилася з нами, як і Її Син. «В Успінні світу не залишила Ти, Богородице». Це особливий дар, який Їй дано, щоб Вона, ідучи до іншого світу, й надалі молилася за всіх нас живих. Тому не смерть, а Успіння! Ніби вознесіння Її перед очима Божими. Ось чому величне це свято для нас сьогодні. Але ми з вами також чекаємо на цей могутній поклик Божий. Він покличе до Себе – і вмре у нас все тлінне, слабке, гріховне, а відродиться вічна юність у Царстві Божому. Вічна юність! Тому, що неміч, хвороба і старість – це брати і сестри смерті, а там смерті не буде. Але вже тут сьогодні ми несемо в серці запоруку цього, тому що ми бачимо Матір Божу вознесеною. Вона над нами, і Вона серед нас, і Син Її діє за Її молитвами, бо Вона Заступниця роду християнського. Амінь.

 

Митрофорний протоієрей Юрій Кравчук,

настоятель Свято-Покровської парафії с. Козин