Проповідь на 3-ю Неділю після П'ятидесятниці

Проповідь на 3-ю Неділю після П
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!
Око – то світильник для тіла (Мф.6.22)


Дорогі брати і сестри! Проминув ще один тиждень нашого життя, а після Святої П'ятидесятниці наступила вже третя неділя. Ще недавно ми згадували Страсті Христові, переймалися своїми гріхами і каялись, що не раз поповнювали ряди богоборців і зрадників тієї страшної Голгофи. Але, з волі Божої, все ж таки нам ще раз було даровано увійти в Радість Господню і просвітитися Світлим Христовим Воскресінням. Ми також свідомі того, що тільки Боже всепрощення дозволило нам бути з Христом і Його учнями під час Вознесіння та Зішестя Святого Духа в цьому році. 
Від неділі до неділі такими наче мірками земного життя ми торуємо собі дорогу до небесних осель. Від Церкви земної до Церкви небесної дорога дуже коротка, але пройти нею і не заблудитися надзвичайно важко. Без проводиря тут не обійтися. Можливо, тому в першу неділю після П'ятидесятниці церква звертає увагу на життя всіх святих. Як люди різних націй, різних рас, будучи в одній Христовій вірі, вони - переможці над гріхом, сподобились увійти в Небесний Єрусалим. 
Друга неділя після П'ятидесятниці звертає особливу увагу на святих вихідців з нашої рідної землі – Руси-України. Щоб побороти темряву язичництва і дати можливість пролитись Світлу Божої Істини на всі наші племена, їм треба було самим утвердитися в Божій Правді. Тому наші пращури з давніх-давен підтримували тісні стосунки з християнами Святої Землі. Вони засновували монастирі, навчали нас будувати Божі храми, залишили нам переклади Святого Письма на нашу мову. Вони вчилися самі і нас навчили читати життя святих угодників Божих і вчитися на їхніх помилках та святості. 
Третя неділя після Святої П'ятидесятниці розпочинає наступний тиждень з повчання Спасителя про величезне значення ока людини. «Око – то світильник для тіла, – повчає Христос і продовжує: тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!»(Мф. 6.22,23). Браття і сестри, чи задумувалися ми коли-небудь над цими словами Святого Євангелія? Чи не падали, бува, ці слова на тернисту місцевість в нашому житті, або на криві дороги нашого буття, або на закам'яніле серце зневаги до ближнього? А може, воно, це слово, й намагалося прижитися в нас, але життєві клопоти перегородили шлях до нашого слухання. Біблія постійно нагадує нам, що Бога треба більше слухатися, ніж людей, тому страх темряви має спонукати нас і надихати на щоденну духовну працю над собою і частіше спрямовувати свої очі на небо, звідки вдруге має прийти Христос, щоб судити живих і мертвих. Царство небесне ще не закрилося – як колись, так і тепер воно очікує на поповнення новими святими. 
Здавалось би, що сучасне життя і великий прогрес людства в науці й економіці врятує землян від голоду і злиднів, від безробіття і катаклізмів, від знущання над собі подібними, від шахрайства і злодіянь, але все це, на жаль, не так. Богоборці і лжесвідки поводять себе так, наче Бога в світі й не існує. Стандарти християнського життя їм здаються несправедливими. Вони думають тільки про себе і закони пишуть на догоду собі. Тому й не дивно, що судять вони за своїми ж злочинними законами. Нам же, християнам, треба завжди пам’ятати про незмінний Божий Закон. Бо він справедливий до всіх. І хто його виконує, той оздоровлює своє око і світлим робить все своє життя. Молімось за єдність Церкви, за мир в усьому світі, за добрий стан святих Божих Церков і за навернення всіх людей до єдиного Спасителя Світу, Ісуса Христа, бо тільки Він Один є дверима до вічного життя. Амінь.

 

митр. прот. Василь Гаврилюк