Неділя 9-та після П'ятидесятниці.

Неділя 9-та після П

Заспокойтесь, – це я!

Ісус іде по морю

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Всечесні Отці! 

Дорогі брати і сестри!

Зараз ми переживаємо нелегкі часи, і в тій неспокійній ночі, про яку розповідає сьогоднішнє Євангеліє, Ісус показав нам, як переживати їх разом з Ним. Слід пам’ятати про це, коли знову настане спокій. Тиверіядське озеро подібне на кожного з нас. Воно досить мале – щонайбільше завдовжки 20 км та завширшки 12 км – і не дуже глибоке – приблизно 48 м. Це, звичайно, не безкрає море, проте коли на ньому бушують зустрічні вітри, воно немов зривається з ланцюга, нагадує розлючений океан.

Для того, щоб зрозуміти значення даної євангельської події, потрібно нам звернути увагу на час. Той факт, що є вечір, означає самотність Ісуса в хвилині Його терпіння, коли інші віддалилися від Нього через панічний страх. А той факт, що Ісус спонукає своїх учнів увійти до човна й переплисти на інший бік раніше від Нього тим часом, як Він відпускав народ, і відпустивши його, пішов на гору, означає, що Він наказує їм перебувати в Церкві і перепливати море, тобто світ, аж до часу, коли Він, повертаючись у своїй славі, сам дасть спасіння всьому народу і побудує царство Ізраїля. Для чого Ісус виходить на гору? Аби навчити нас, що коли потрібно молитися до Бога, доброю є пустеля і самотність. Тому Ісус постійно відходить в самотні місця і там часто цілу ніч проводить у молитві, навчаючи нас, щоб ми шукали для молитви спокійного часу і спокійного місця. 

О четвертій сторожі ночі Він прийшов до них, ступаючи морем. Вчить їх, щоб не відразу шукали порятунку від дошкульних нещасть, але мужньо переносили те, що їх спіткає. Коли очікували визволення від небезпеки, збільшився натомість страх. Вираз «четверта сторожа ночі» означає число поетапної Його турботи і піклування. Першою сторожею був Закон, другою пророки, третьою Його пришестя у тілі, четвертою нарешті буде Його славне повернення.  Мусимо звернути увагу на те, щоб знати, що означає четверта сторожа ночі, під час якої Господь прийде на допомогу учням, які знаходяться в небезпеці через бурхливе море. Перша сторожа ночі – це період від часів Адама до Ноя. Друга сторожа обіймає роки від Ноя до Мойсея; під час цієї сторожі був даний дар Закону. Третя сторожа – це період від часу Мойсея до приходу Господа і Спасителя. Говориться, що під час цих трьох сторож Господь, перш ніж об’явитися в людському тілі, захищає намети своїх святих, обороняючи їх від підступів ворогів, одним словом, від диявола і його злих ангелів, які від початку світу ніколи не переставали робити підступи на праведних, що прагнули спасіння. У четвертій сторожі потрібно розпізнати наш час, коли Син Божий удостоївся народитися і терпіти у смертному тілі. Це є час, у якому Господь передвіщає своїм учням і своїй Церкві сторожу вічну; після свого воскресіння дійсно запевняє їх: «Я буду з вами аж до кінця віку.»

Учні, побачивши, що Він іде морем, жахнулися. «То привид!» – заговорили й закричали з переляку. Його поява лякає їх не менше від бурі. Однак Ісус не розвіяв темряву, ані Сам не об’явився відразу, у такий спосіб готуючи їх, як було сказано вище, щоб були готовими до такого виду страху, і навчаючи їх, щоб були сильні.

При кожній нагоді Петро виявляє палаючу віру. Коли Господь запитує учнів, що говорять про Нього люди, він визнає, що Ісус є Сином Божим. Петро між усіма тими, що знаходилися у човні, відважується відповісти і просить, щоб Господь повелів йому йти по воді до Нього назустріч, вказує на готовність свого серця. Однак те, що він був опанований страхом, показує його слабкість у майбутніх випробуваннях. Хоча він відважився йти по воді, однак відразу ж почав потопати. Слабкість тіла і страх смерті приведуть його до наслідків неминучого відречення. Але він починає кричати і просить Господа врятувати його. Цей крик є стогоном його каяття. Серед бурі Петро, переляканий, викрикує: «Господи, рятуй мене!» Господь простягає йому руку.

Найчудеснішою в тій євангельській ситуації є Господня рука. Вона дивовижна. Він уже простягав її тещі Петра, дочці Яіра. Ця рука торкалася прокаженого, Він розкрив її, проколену на дереві хреста, і нею Він вивів на волю тих, що були ув’язнені в смерті, коли зійшов до пекла. Саме вона опускається до нас у Його вознесенні, яке триває постійно, благословляє нас, щедро зсилаючи животворного Духа. У Твоїй руці, Господи, наша сила, в ній є Твоя любов до нас.

Після того, як Господь увійшов до човна, вітер і море заспокоїлися: це означає мир і спокій Церкви. Бог чекає від нас, що в хвилину небезпеки ми сміливо і рішуче будемо йти за Ним. А що значить йти за Христом? Значить, жити так, як Він жив, діяти відповідно до євангельських приписів, працювати, співміряючи свою діяльність із системою євангельських, а не земних минущих цінностей. Дуже часто ми постаємо перед вибором. І треба завжди пам’ятати, що посеред усіх бурхливих хвиль життєвого моря на нас чекає Христос. І ми можемо мужньо і спокійно вирушити назустріч Йому. Коли ж ми починаємо вагатися, сумніватися, коли лякаємося – ось тоді хвилі життєвого моря можуть поглинути нас. Але навіть у цю мить Господь готовий простягти до нас Свою руку через Святі Таїнства. Він готовий нахилитися над нами і допомогти нашій слабкості, допомогти подолати наші людські вагання. Але для цього Він чекає нашого звернення до Себе через Таїнства, молитву, піст, виконання Заповідей Божих…

 

Амінь.

 

Протоієрей Степан Попадич, 

магістр Релігієзнавства, 

настоятель Свято-Введенської параії с. Башарівка