Неділя 14-та після П'ятидесятниці.

Неділя 14-та після П

БАГАТО КЛИКАНИХ, ТА МАЛО ОБРАНИХ

Велике щастя браття і сестри бути покликаним Богом до спасіння, а ще більше щастя – бути обраним для вічного блаженства в Царстві Небесному.

Цьому Господь наш Ісус Христос вчить у притчі про кликаних на весільний бенкет царського сина, яку ми чули на сьогоднішньому богослужінні. Царство Небесне, повчав Господь, подібне до багатого весільного бенкету, який влаштував цар для свого сина. На цей бенкет він звелів своїм слугам покликати своїх підлеглих. Але ті знехтували цим запрошенням і пішли хто на поле своє, хто на торгівлю свою. А деякі підлеглі настільки розлютились на слуг царевих, що побили їх до смерті камінням. Цар, дізнавшись про це, дуже розгнівався, послав своє військо і знищив негідних кликаних та й місто їхнє зруйнував.

Після цього цар ще раз послав своїх слуг, щоб вони покликали на весільний бенкет інших людей. Слуги виконали його повеління і запросили на бенкет усіх кого знайшли, і весільний бенкет наповнився. Коли ж цар увійшов подивитись на тих, що прийшли на бенкет, то побачив серед них чоловіка, одягненого у невесільну одежу. Цар з докорою сказав йому: « Друже, як ти увійшов сюди у невесільній одежі?» Розгніваний цар наказав своїм слугам зв’язати йому руки й ноги і кинути до в’язниці, « бо багато кликаних, та мало обраних» - сказав Господь на закінчення своєї притчі ( Мф. 22:14).

Цією притчею браття і сестри, Господь Ісус Христос зобразив покликання в Церкву Свою іудеїв і язичників. Під царем Спаситель зобразив Себе, а під слугами давніх пророків і святих апостолів та всіх пастирів Церкви, через яких Бог безустанно в усі віки кличе всіх людей через віру в доброчесне життя до спасіння.

У давні часи Господь посилав у світ пророків Своїх і кликав євреїв та язичників до спасіння. Але багато людей не слухали пророків, багатьох з них гонили і навіть віддавали на мученицьку смерть. Сучасні Христові іудеї не послухали ні Самого Христа Спасителя, ні Його святих апостолів. Вони злодійськи віддали Господа на мученицьку хресну смерть, гонили й мучили Його святих апостолів і кінець кінцем заскніли в своїй невірі. За це праведний суд Божий віддав народ іудейський до рук римських завойовників, а місто їхнє було зруйноване дощенту.

Але діло Христове в світі росло й міцніло. Створена Господом Церква поширилась серед язичницького світу Його апостолами і пастирями.

Таке історичне значення притчі Христової про кликаних на весільний бенкет. Але ця притча Спасителя браття і сестри, має пряме відношення і до всіх нас, покликаних Богом через благодатне хрещення в Церкву Христову. Всі християни покликані до великого і вічного блаженства в загробному світі, в Царстві Небесному. Але не всі однаково ставляться в своєму земному житті до свого звання християнського. Деякі, як негідні покликані з притчі гордо  відкидають своє християнське достоїнство, і тому їх чекає суворий суд Божий і вічні муки в загробному світі. Інші християни покликані в Церкву Христову, поринають остаточно в мирських ділах, думаючи знайти в них повне земне щастя, і зовсім забувають про Бога, про свою душу, про вічне праведне блаженство в загробному світі. Їхня участь по смерті однакова з невірними – вогонь геєнський, де « буде плач і скрегіт зубів»( Мф. 22:13) від нестерпних вічних мук.

Інші люди, віруючи в Христа, живуть у недбальстві і в нерозкаяних гріхах, надіючись на безконечне милосердя Боже. Але милосердя Господь проявляє тільки до людей, що розкаялись в своїх гріхах, омили їх сльозами покаяння, з’єдналися  з Христом у таїнстві Причащення Його Пречистого Тіла і Божественної Крові. А ті християни, хто викривляє віру Христову, і ті, що живуть у гріховних пороках і не каються в них, далекі від спасіння.

« Неправедні Царства Божого не наслідують» - учить святий апостол Павло ( Кор. 6:9). Ті з християн, які оскверняють гріхами й пороками свою світлу духовну одежу хрещення, подібні до покликаного на весільний бенкет ( за притчею Господньою), що прийшов туди не у весільній одежі. Їхня доля однакова з ним – вічні муки.

Браття і сестри, яке прекрасне і радісне почуття тих, що прийшли на весільний бенкет у весільній одежі. Під цими щасливими покликаними у Своїй Притчі Господь зобразив тих людей, які будучи освячені вірою в Христа, трудом і добрами набувають у житті земному духовне начало для життя вічного: « любов, радість, мир, довготерпіння, доброту, милосердя, віру, лагідність і стриманість» - як вчить святий апостол Павло ( Гал 5: 22-23).

Ось такі духовні якості християнина відчиняють йому ворота раю і вводять його в обителі Царства Небесного. Це ті обрані які, будучи покликані Богом до віри, прикрасили свою весільну одежу  хрещення добрими ділами і непохитною вірою в Христа Спасителя. Загляньмо браття і сестри, глибше в свої серця і роздивімось уважніше своє життя  з тим, щоб довідатись, до яких покликаних можемо належати за своїм життям. Якщо для нас дорога віра християнська, якщо ми всім серцем любимо Христа Спасителя нашого і живемо побожно, то ми недалекі від вірних покликаних і шлях наш веде нас до Царства Небесного. Але якщо в нас живуть пристрасті, якщо ми додаємо гріха до гріхів і не поспішаємо каятися в них і не стараємося виправляти своє життя і стати на шлях доброчесності, то ми робимо себе схожими на недбайливого покликаного на весільний бенкет, який прийшов туди в брудній і порваній одежі. Виховуймо в собі, дорогі браття і сестри, правдиву віру в Бога і нелицемірну любов до Христа Спасителя. Постараймося ретельно очищати одежу душі нашої від гріховних діл і доброчесним життям створимо себе не тільки покликаними, а й обраними Богом для Царства Небесного.

Амінь.

 

Митрофорний протоієрей Юрій Кравчук,

настоятель Свято-Покровської парафії с. Козин