Манявські преподобні Іов та Феодосій.

Манявські преподобні Іов та Феодосій.

В доленосний для святого Православ’я час було засновано Манявський скит і першим його ігуменом став Іов Княгиницький. Народився він у Тисмениці на Прикарпатті. Сім’я, в якій народився Іван (його світське ім’я) була досить заможною. Батьки віддали молодого юнака на навчання до монастирської школи в Уневі, після закінчення якої майбутній подвижник став навчатися в Острозькій Академії, яка була щойно заснована великим князем Костянтином Острозьким. Цей захисник українського православ’я добре розумів, що без високої освіти не можливо було протистояти католицькій єзуїтській освіті. Князь Костянтин Острозький запросив Івана Княгиницького на викладацьку працю і до богословського освітнього гуртка Острозької Академії.

Потяг до чернечого життя і усамітнення в молодого дидаскала (учителя) був досить сильним. Одного разу він зустрівся в Острозі із афонським ченцем і його розповідь настільки запала в душу Івана, що той невдовзі вирушив на Афон, подібно до того, як колись Антоній Печерський перше, ніж просяяти своїми подвигами на Печерській горі, пішов на Афон для того, щоб набратися досвіду чернечого життя і молитви.

103010861074_400

Тут, на святій афонській горі, Іван Княгиницький приймає чернецтво з іменем Єзекиїль. Через деякий час 1598 р. чернець Єзекиїль із афонськими ченцями прибув в Україну для збору милостині. В 1600-01 роках він знову прибув в Україну і залишився тут розбудовувати монастирське життя. Берестейська церковна унія 1596 року внесла свої корективи в українське церковне життя. Тепер відданими святому Православ’ю залишались лише монастирі. На запрошення Львівського єпископа Гедеона Балабана, який залишився на той час єдиним архієреєм, вірним Православній Церкві, Єзикиїль Княгиницький відроджує чернече життя в Унівському, Дерманському, потім Угорницькому монастирях. Згодом приймає велику схиму з іменем Іов.

Подвиг схимонаха був величним. Він багато працював, постійно перебував у паломницьких подорожах. Відомо, що 1619 р. він відвідав Києво-Печерську лавру, але вже як фундатор Манявського Хрестовоздвиженського скита.

Ще 1606 р. преподобний Іов Княгиницький поселився поблизу Краснополя в «кущі під смеречієм» під горами Карпат. Згодом до нього стали приєднуватись інші ченці, які шукали справжнього чернечого подвигу. Коли помножилась братія, то Іов, будучи не в священичому сані, став шукати такого ченця, який би міг священнодіяти та відправляти для братії богослужіння. Жереб впав на диякона Феодосія, який, за свідченнями, був племінником Іова. Після рукоположення в ієромонаха, на прохання Іова Феодосій стає першим ігуменом Манявського скита. Вручаючи жезла ігумену Феодосію, преподобний Іов сказав: «Будь пастирем і учителем стада цього, зібраного Богом. Ти єси ієромонахом і духовником нашим, тобі подобаєт бути ігуменом, а я буду тобі по моїм силам помагати, поки буду жити».

10601077108610761086108911101081_400

Так засяяла в українському Афоні священна двоїця, що прославила чернечими подвигами весь карпатський край і всю Україну. 1620 р. Константинопольський патріарх Тимофій та Олександрійський Кирило Лукаріс надають скиту, який на той час вже мав 40 ченців-подвижників, статус ставропігійного монастиря.

Під документами Київського православного собору 1628 р. ми зустрічаємо підпис ігумена Феодосія Манявського: «Многогрішний Феодосій, ігумен Скитський і Угорницький, Прот (старший) монастирем воєводства Руського, Белзького і Подольського власною рукою». З цього підпису можна зрозуміти, що в часи ігуменства Феодосія Манявській обителі стала належати велика кількість монастирів на заході України, в теперішніх землях Польщі та Румунії. Відомо, що до заснування Манявського монастиря мав причетність і преподобний Іван Вишенський, захисник православної віри та подвижник Афону.

Своїми невтомними молитовними трудами та працею преподобні розбудували Манявський Хрестовоздвиженський скит, в якому подвизалась велика кількість монахів. Вже через десять років після смерті преподобного Феодосія число братії зросло до двохсот ченців, про що свідчив Київський митрополит Петро Могила, кажучи: «Іди на Покуття в Скит; там знайдеш двісті ангелів, які в тілі живуть…».

 

Жттєписи святих.