Проповідь у день свята ікони Почаївської Божої Матері

Проповідь у день свята ікони Почаївської Божої Матері

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!   

Всечесні Отці!  Дорогі брати і сестри!

Сьогодні нас у храмі зібрала любов до Божої Матері. Ми зійшлися на це свято, щоб молитовно принести подяку Матері Божій, Яка явила велику допомогу в годину випробувань нашої Батьківщини, і чесному Її образу ’’Почаївському’’. Якщо ми зможемо уважно подивитися на нашу історію, то побачимо, що саме в найтяжчі моменти життя нашого народу, саме тоді, коли негаразди, здавалося б, перевершували сили народні, була допомога Господа і Матері Божої.

Чому наш Боголюбивий народ так особливо молитовно шанує Богоматір? Тому, що шанування Пресвятої Богородиці у традиціях нашої Православної Церкви звертає нашу увагу на три важливі моменти.

Найперше – це Богоматеринство, найважливіша благодать Пречистої Діви Марії, що робить Її “чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів”. Задумаймося, як ми найчастіше називаємо Матір Ісуса у нашій церковній традиції, у нашому народі? – Мати Божа! Богородиця. Та, котра породила Бога! Це ім’я ми вживаємо і в богослужіннях, і в особистій молитві. Ще перед народженням з Неї Сина Божого під натхненням Святого Духа Єлизавета називає Її: „Матір Господа мого”. Це слова, які ми читаємо під час Євангелій наших Богородичних Молебнів. Цю євангельську віру в те, що Марія породила в тілі Бога, урочисто проголосив Вселенський Собор у м. Ефесі у 431 р., і Вона міцно живе у серцях народу Божого, який, усвідомлюючи Її велику місію, не перестає звертатися до Неї у молитвах, благаючи заступництва і допомоги.

Друга прикмета Богоматері – це Її особиста святість. Наші богослужіння величають Її як “пресвяту, пречисту, преблагословенну і пренепорочну Приснодіву”. Завдяки молитві Марії Господь споглянув на Неї, і Вона стала Богородицею. А ще завдячуючи молитві, Вона також стала святою. І не просто святою, а зразком святості для всіх людей. Тих, хто своїм життям наблизився до Бога, Церква називає святими, а Марію вона називає Пресвятою, тобто найбільшою святою.

І третій момент – це особливе заступництво Божої Матері за нас, грішних, Її постійна опіка і неустанний покров. Перемістившись з душею і тілом до неба, Пречиста Діва не забуває про нас. Вона безнастанно випрошує ласки і благословення для цілого людського роду. Ця третя риса особи Богоматері, тобто Її заступництво, стала, мабуть, однією з основних причин безмежної любові до Неї християн усього світу. Вже на самих початках християнства в Україні Київська Церква виявила себе як Церква Пресвятої Богородиці. Відразу після хрещення Русі-України Святий Володимир Великий збудував у Києві першу муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці і на її будову та утримання призначив десятину своїх прибутків, тому ця церква називалася ще й Десятинною. Князь Ярослав Мудрий, розгромивши в 1036 році войовничі орди печенігів, у подяку за перемогу збудував у столиці Собор Святої Софії (Премудрості Божої), а над Золотими воротами – храм Благовіщення Пресвятої Богородиці.

І сьогодні Пресвята Богородиця не полишає нас, Вона видима й присутня у більш як трьохстах чудотворних іконах, які просяяли особливою благодаттю у різні часи на українській землі. Так, неможливо уявити Почаївську Лавру без цієї чудотворної ікони. А взагалі, Почаївська гора — це особливе місце, що лежить на межі Галицької, Подільської, Волинської земель — наших Українських земель. У люту годину особливої небезпеки, коли український народ, здається, втратив усе і, особливо, своїх володарів, а разом із цим і державу, Божа Матір не раз з’являлася на Почаївській горі, для того, щоб захистити наш знедолений люд від ворога.

Кожному з нас відома історія з’явлення Чудотворної Ікони Матері Божої Почаївської та дива, які біля Неї відбулися. Проте неможливо не згадати про одне з найславніших чудес, яке сталося 23 липня 1675 р. Це була оборона Почаївського монастиря і церкви під час нападу турків і татар. Бусурманські ватаги за наказом турецького султана Могаммеда IV руйнували села й міста, винищуючи дорослих і малих. Хан Нуредін пройшов через Збараж і наблизився до Почаєва, щоб пограбувати і знищити монастир і все те, що там було. Перелякані люди збіглися до Почаєва з усіх усюд, шукаючи захисту перед неволею та вбивством. Турки й татари облягли місто та почали наступ на монастир. Облога тривала від 20 до 23 липня 1675 р. Монастир не мав оборонних мурів, тільки був обведений високим дерев'яним парканом. Тому туркам не було важко його здобути. Козаків і бійців було небагато в монастирських укріпленнях, і тому оборона монастиря видавалася майже неможливою. А на якусь відсіч чи допомогу не було взагалі ніякого сподівання.

Однак ані монахи, ані ті, що сховалися у монастирі, не втрачали надії на чудесну поміч Пресвятої Богородиці. Вони у своїх гарячих молитвах благали в Неї порятунку для церкви, для монастиря і для себе. Саме тоді турки розпочали наступ, щоб за одним ударом взяти монастир. Це було 23 липня. У ту мить, коли турки вже мали прорвати слабку оборону, монахи почали співати кондак: "Возбраній воєводі...", а за ними заспівали і всі люди. Раптом небо відкрилося, Матір Божа з’явилася над монастирською церквою і розпростерла білий омофор над своєю обителлю. Коло Матері Божої праворуч стояв преподобний Йов Почаївський і також молився. І турки, і наші люди бачили Матір Божу, але турки думали, що це звичайний привид, і почали ще сильніше стріляти. Та стріли турецькі, що летіли на містечко, поверталися назад і ранили їх самих. Турки почали кричати: «Диво! Диво!» Вони кидали свої стріли та тікали. Завдяки щирій молитві та покровительству Матері Божої монастир було врятовано.

Будемо ж, дорогі брати і сестри, і ми так молитися до Божої Матері, щоб Вона не відвернула від нас Свій чесний омофор, щоб Її присутність у нашому повсякденному житті була непохитна. Для цього потрібно мати тверду віру, а віра ця — непростий дар, який дається не кожному, і який постійно потрібно просити у милостивого Бога. Тому нехай молитви, які сьогодні підносимо ми у цьому храмі, де особливо шанується Почаївська чудотворна ікона Божої Матері, будуть запорукою постійного Її перебування, піклування і заступництва над усіма нами.

 

Амінь!

 

 

Протоієрей Степан Попадич, 

магістр Релігієзнавства, 

настоятель Свято-Введенської параії с. Башарівка