28 червня - Свт. Михаїла, першого митрополита Київського (992).

28 червня - Свт. Михаїла, першого митрополита Київського (992).

Із життя святителя, яке написав митрополит Димитрій (Ростовський), ми дізнаємося, що святий Михаїл був першим митрополитом Київським, першим предстоятелем православної церкви в Русі-Україні. Константинопольський патріарх Миколай Хризоверг разом із собором єпископів призначив і поставив «у Русь» митрополитом Михаїла. Життєписець характеризує його як розумну й освічену людину. Усе життям він прожив немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про діяльність святителя Михаїла до призначення «у Русь». Літописці подають різні відомості про його походження. Одні стверджують, що за національністю він був сирійцем, інші — болгарином.

Уся діяльність першого митрополита Київського Михаїла була схожою на апостольські труди. Він займався проповіддю Євангелія, відкривав по великих містах кафедри. Святитель Руської землі перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать і військо. «Того ж самого часу сам митрополит Михаїл, — писав святитель Димитрій Ростовський у книзі «Літопис-Синопсис», — охрестив наодинці в криниці або в джерелі всіх дванадцять синів Володимира, яких він мав від різних дружин. З того часу це джерело над Дніпром, де хрестилися сини Володимира, й понині називається Хрещатик». Православна Українська Церква ублажає святителя Михаїла як хрестителя першопрестольного града Києва. У богослужбових піснеспівах труди святителя зазначено: «Красується град Київ до цього дня ризою хрещення одягнений від тебе, святителю».

У трудах проповіді Святого Євангелія святителю допомагав і сам князь Володимир. Саме він наказав усіх жителів Києва зібрати на березі Дніпра для святого хрещення, яке здійснив митрополит Михаїл із багатьма пресвітерами. Хрещенням Києва було покладено початок просвітленню Київської Русі світлом євангельської істини. У Києві святитель на честь свого небесного покровителя заклав монастир Св. Архістратига Божого Михаїла і при ньому церкву, тоді ще дерев’яну. На цьому святому місці монастир перетворився на великий Свято-Михайлівський Золотоверхий. Відомості про це ми знаходимо в ігумена Феодосія Софоновича, який у «Хроніці» помістив цікаву розповідь про повалення поганських ідолів під час хрещення Київської Русі. «І на відзнаку того, розповідають, перший при Володимирі митрополит Михаїл, посадивши ченців на горі, недалеко від того Беремища Чортового, на своє ім’я церкву Св. Михаїла збудував, — адже як святий Михаїл чорта з неба скинув, так і тут він допоміг чорта в болвані з гори скидати».

Уславлений своєю освіченістю, архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель уключив цей переказ до третього видання Київського Синопсису, який вийшов друком у 1680 р. У Синопсисі сказано, що митрополит збудував церкву навпроти місця Перунового на своє ім’я і на знамення того, що Архістратиг Михаїл — переможець диявола. «Ймовірно, що після цієї першої митрополичої церкви, — стверджує митрополит Київський Євгеній Болховітінов в «Описании Киево-Софийского собора…», — зображення Архістратига Михаїла здавна було прийняте і за герб міста Києва».

Після хрещення Києва святий Михаїл благословив князя Володимира на спорудження першої кам’яної Десятинної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Святитель не дожив до завершення її будівництва, але в цьому храмі зберігалися його мощі.

Подібно до євангельського доброго пастиря святитель Михаїл збирав по всій землі Руській стадо словесних овець. У 990 р. в супроводі єпископів, воєводи князя Добріші (рідний дядько князя Володимира) й Анастаса Корсунянина (грек, який здав Корсунь князю Володимиру) святитель відвідав Новгород. Тут він наказав порозбивати ідолів, багатьох людей охрестив, побудував декілька храмів і поставив у них священиків. Пізніше він відвідав великі міста Київської Русі: Чернігів, Переяслав, Білгород, Володимир-Волинський, Ростов Великий, охрестив тамтешніх жителів, поставив у них єпископів і пресвітерів для прославлення імені Божого серед народу, просвітленого у вірі християнській.

На Київській митрополичій кафедрі святитель пробув недовго. Через чотири роки після офіційного хрещення Руси-України (992) святитель спочив у Бозі. Дані про його упокоєння надає Літопис Київський і Каталог митрополитів Московський. Дата кончини митрополита Михаїла викарбувана і на його надгробку. Було сказано, що він був покладений у Десятинній церкві. Але оскільки цей храм тоді ще не був закінчений, то деякі історики вважають, що спочатку його останки поклали в Михайлівській дерев’яній церкві, яка слугувала йому кафедрою, а вже потім перенесли до Десятинної церкви, яка стала кафедрою київських митрополитів, наступників святого Михаїла. Князь Володимир дуже тужив за ревним архіпастирем землі Руської, адже митрополит був йому добрим порадником у державницьких справах.

Приблизно 1103 р. за печерського ігумена Феоктиста мощі святителя Михаїла з невідомих причин були перенесені з Десятинної церкви до Антонієвих печер, а за печерського архімандрита Романа Копи, згідно з указом імператриці Анни Іоанівни від 27 липня 1730 р., 1 жовтня того ж року перенесені до Успенського собору Києво-Печерської лаври. Поблизу раки з його мощами був зроблений напис (64 рядки), який подав у «Описаний Киево-Печерской лавры» митрополит Євгеній Болховітінов.

Деякі історики ще в XIX ст. ставили під сумнів історичні відомості, які свідчили про те, що першим Київським митрополитом був святитель Михаїл. І дійсно, одні літописи та історичні пам’ятки називали першим митрополитом Михаїла, інші — Леонтія. Але і ті, і ті свідчення відносяться до ХНІ ст. Це означає, що історичні дані про першого митрополита Михаїла можуть бути достовірними з огляду на те, що церковні історичні перекази стверджують, що все-таки першим митрополитом Руси-України був Михаїл. «Слід тут додати, — зазначав історик церкви, митрополит Макарій (Булгаков), — що найправдивіші відомості про митрополита Михаїла могли зберігатися в Києві, де він трудився та упокоївся. Тому ми повинні поважати свідчення церковних синодиків київських, хоча вони і дійшли до нас в пізніших списках, але без усякого сумніву були списані з найдавніших, і всі починають ряд наших митрополитів іменем Михаїл. Ми повинні поважати перекази Києво-Печерської лаври, у яких йдеться про те, що мощі, які покояться в головному її соборі, — мощі першого митрополита Київської Русі — Михаїла». Такими достовірними джерелами є каталоги київських митрополитів, подані в «Палінодії» Захарії Копистенського та в додатку до «Патерика» Сильвестра Косова 1635 р. Того ж самого історичного датування дотримується у своєму творі «Тератургіма» (1638) монах Афанасій Кальнофойський.

Києво-Печерський архімандрит Захарія Копистенський у «Палінодії», яка вийшла друком у Києві 1621 р., досить чітко пояснює, звідки він узяв ім’я першого Київського митрополита Михаїла. За візантійськими свідченнями, єпископ-місіонер, який був посланий до нас патріархом Фотієм, мав ім’я Михаїл: «Іоанн Зонарос в томе третьем пишет: царь мовит, Василий с народом росским примирье учинивши справил, абы он в признание вєры христианской пришол. И гды ся крестити обіцовали, архієрея им послал Михайла митрополита».

Як би не відрізнялися історичні джерела та свідчення про першого митрополита Київського Михаїла, ми можемо стверджувати, що цей святитель є не вигаданою, а реальною постаттю і був першим Київським митрополитом, який здійснював справу святого Володимирового хрещення, примножував труди святих рівноапостольних Кирила і Мефодія та їхніх учнів на теренах нашої держави, воскрешав святі наміри князя Аскольда (у святому хрещенні — Миколая). «І це пояснюється нам фактом споконвіку шанованих у київських Антонієвих печерах мощей святителя Михаїла», — стверджує ще один історик церкви А. Карташев.

Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври був підірваний більшовиками в 1942 р. Тому доля раки з мощами святителя Михаїла в подальшому — невідома. Швидше за все вона була знищена вибухом, як і багато інших поховань, які знаходились у соборі з давніх-давен. Традиційна формула наших літійних виголосів, якими прикликаються імена митрополитів київських Михаїла, Іларіона, Петра, Макарія, Петра (Могили) – історично обґрунтована. Пам’ять про першого Київського і всієї Русі митрополита церква вшановує 13 жовтня (30 вересня за ст. ст.), напередодні свята Покрови Божої Матері.

 

Життя і діяльність святих нашої землі Руси-України прославлених