21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці

 «Цей день Господній; радуйтеся люди!»

(Стихира на вечірній).

 

 Сьогодні Свята Церква радісно святкує і прославляє Різдво Пресвятої Богородиці. Весь Православний світ називає Її «Святим престолом», «Матір’ю світла», «Книгою Слова Життєдайного», щоб кожен із нас міг глибоко усвідомити не тільки вияв Божественної любові до грішного роду людського в пришесті Господа Ісуса Христа, але й збагатили свій розум тим, що Пресвята Діва зі своєї доброї волі  породила і виховала Сина Божого. І справді, «коли прийшла повнота часу» (Гал 4, 4), Бог послав на землю Сина Свого, Який подібно до нас народився від Матері. Як всемогутній Бог він не потребував для тілесного народження такого зачаття, як усі люди. Його зачаття в утробі Матері сталося з волі Божої під дією Духа Святого. Під час благовіщення Архангел Гавриїл так і сказав Діві Марії: «Дух Святий зійде на Тебе і сила Вишнього окриє Тебе» (Лук. 1, 35), тобто Дух Божий, сила Вишнього очистить, освятить Діву, щоб вона удостоїлася прийняти і породити Сина Божого, тому ми називаємо Її «Святим Престолом» та багатьма іншими порівняннями.

Так, сьогодні народилася Та, що єдина у світі сподобилася великої Божої ласки бути Матір’ю Спасителя світу Господа Ісуса Христа. Батьки новонародженої теж були людьми високого благочестя. Вони кріпили свою віру в Бога постійною молитвою, побожною надією та щирим виконанням заповідей Божих.

Праведні Іоаким і Анна жили в Галилейському місті Назареті. Іоаким походив з роду Давдового, Анна – зі священичого роду Ааронового. Вони дожили до глибокої старості, але не мали дітей. Тяжко сумуючи, побожне подружжя завжди молилося, щоб Господь дарував їм дитину, як колись Авраамові та Сарі. Іудеї вважали бездітність Божою карою за гріхи. Одного разу Іоаким прийшов до храму, щоб принести з усіма жертву, і став серед тих, що мають дітей. Первосвященник нагадав йому, що він не має права тут стояти, бо бездітний. З соромом і скорботою в серці вийшов праведний старець із храму і пішов, але не додому, а в пустиню. Там він почав суворо постити і щиро молитися. І в устах Праведної Анни не стихала слізна молитва. Господь зглянувся на благання побожного подружжя. Через небесного Свого вісника Всемогутній сповістив Іоакима і Анну, що незабаром у них народиться Дочка, Яка стане славою всього світу. Із сльозами на очах вони подякували Богові. Коли ж народилася провіщена Богом Дитина, вони дали їй ім’я Марія.

Народженням цієї благодатної Дитини здійснилося не тільки Боже змилування над Її батьками, але і Боже піклування над усіма людьми. Тож нині Свята Церква наша запевняє своїх вірних, що «сьогодні народився початок нашого спасіння, бо провіщена від древніх родів народжується Мати і Діва, і Богоприймальниця від неплідної народжується» (стих на літії).

У майбутньому Пречиста Діва вивчаючи Святе письмо виховувала у Собі почуття покірливості волі Отця Небесного, щоб бути Його вірною слугою: «Я – раба Господня; нехай буде Мені за словом твоїм» (Дк. 1, 38). У цих словах якнайкраще була засвідчена цілковита покора волі Божій та віра в здійснення незбагненного таїнства втілення Сина Божого.

Сьогодні церква кожного дня в Божому році величає Її, як чеснійшую від Херувимів та славнішу за Серафимів. Чому так робить Свята Православна Церква? Відповіддю на це запитання нехай будуть слова Самої Пресвятої Діви: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди» (Лук. 1, 48). Свята Праведна Єлизавета при зустрічі з Марією, сповнившись Духа Святого, називає Її Матірю Господа. А як же не ублажати Її всім родам, коли всі роди спасенні Сином Її? Для чого Син Вічного Отця став сином Її? Для того, щоб оновити силою Божества зотлілу в гріхах природу людську, для того, щоб врятувати людину від праведного покарання.

Дорогі брати і сестри, сьогодні по всіх храмах нашої Неньки-України прославляється чудесне народження Пресвятої Богородиці, початок нашого спасіння. На нашій Українській землі найбільше храмів, збудованих на честь Божої Матері, і тому нашу Україну можна назвати Батьківщиною, Столицею Всецариці Божої Матері. Згадаймо 1597рік. Почаївський монастир з великою тривогою пережив облогу турецько-татарських загонів. Було це в часи Збаразької війни. Турки зайняли Кам’янець-Подільський і просувалися на Галичину і Волинь. Вони зруйнували Збараж, Вишгород, Вишнівець і підступили до Почаєва. Три дні тримали вороги монастир у стані облоги. Не було сумніву, що вороги здобудуть та знищать обитель. Але зовсім несподівано вранці 5 серпня 1675 року турки з лементом зняли облогу і в паніці залишили Почаїв.

У старовинній думі говориться, що преподобний Іов Залізо з’явився в молитві перед Богородицею над великою монастирською церквою Святої Тройці. Вражені цим чудесним з’явленням турки зняли облогу і почали тікати.

У сьогоднішній час наша Батьківщина переживає щось подібне: ворог  Церкви і Української держави обложив нашу рідну землю. У свою чергу ми, як діти Пресвятої Богородиці, повинні слізно, щиро просити Її заступництва та схилячи коліна перед Її святою іконою, знову й знову з глибини сердець взивати: «Пресвятая Богородице, спаси нас!»

 

Прот. Володимир Кубацький,

настоятель Свято-Миколаївської парафії с. Боратин