12 липня - Славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла

12 липня - Славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла

Святі апостоли Петре і Павле, моліть Бога за нас!

 

12 липня свята церква вшановує пам’ять святих верховних апостолів Петра й Павла. Ці два апостоли підносяться вище за інших. Священик, звершуючи проскомидію і поминаючи апостолів, промовляє: «Святих славних апостолів Петра й Павла і всіх інших святих апостолів». Петро й Павло в земному житі були різними, і до Христа вони прийшли різними шляхами. Апостол Петро був простим неосвіченим рибалкою, одним із перших покликаний на апостольське служіння, вирізнявся запальним характером. До апостольського служіння Петро називався Симоном. Христос дав йому ім’я – Кифа, тобто Камінь – Петрос, бо віра в нього була тверда і сказав, що на таких, як Петро, збудує Церкву.

Проходячи біля поклонних хрестів, ми бачимо зображення півня. Цей півень є для нас нагадуванням Петрової зради, бо ж знаємо, що в момент Христових страждань Петро відрікся від Нього. Але Господь і зло може перетворити на добро. З моменту зради Петро не переставав каятися у заподіяному. Провина його була велика, бо ж він відрікся від самого Господа. Але ж немає гріха, який перевищив би Боже милосердя. Тричі Петро відрікся, і тричі Господь простив Його і поставив бути пастирем над ягнятами-мирянами і вівцями-служителями. Господь показав Петрові, а в його особі і нам, що людина може впасти в тяжкий гріх, навіть перебуваючи біля Христа, а Він, будучи Богом любові, може підняти упалого.

На відміну від Петра, апостол Павло, до хрещення Савл, був людиною освіченою і належав до секти фарисеїв, мав римське громадянство, відповідно був гонителем Христа і Його послідовників. Багато крові першомучеників, у тому числі архідиякона Степана, пролилося від його руки: «Савл нищив Церкву» (Дії 8. 3.).  І знову бачимо, що Господь може врятувати душу, яка, здавалося б, лежить на самому дні зла.

Одного разу, виконуючи місію знищення християн, по дорозі в Дамаск Савл осліп і почув голос Господа: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» (Дії 9. 4.). Зрозумівши, що це Господь, учнів Якого він гонить, Савл покаявся, прийняв хрещення, отримавши ім’я Павло, і став проповідником, з яким не зрівнявся ні один з апостолів. Пізніше Іоан Золотоуст скаже, що Апостол Павло сказав більше, ніж Христос, маючи на увазі, що Господь готував ґрунт для проповіді, а Павло був продовженням проповіді Христа.

Ось такі дві різні людини, два падіння, покаяння і велике служіння Творцю. Яка безмежна Божа любов! Який недосяжний для нас, людей, Його промисел. Надіймося і ми на Боже милосердя. Якщо стається якесь зло з нами – то, може, це Господь нас кличе? Дослухаймося!

 

 

Настоятель Свято-Воскресенської парафії с. Бригадирівка

прот. Василь Сидорук.